Выбрать главу

— Мавропуле.

Він і справді нагадував п’яного Ноя, припертого до стіни Палацу Дожів. Сива з чорним чуприна наймогутнішого з левів, розкошлана в усі боки, борода, сто років нечесана, що в ній при бажанні можна було би познаходити безліч дрібних предметів, тьмяніючі зуби, звиклі до розгризання баранячих стегнових кісток, картата полотняна сорочка, великий і гарний живіт, золоті перстені, ланцюги, кільця, сережки, браслети, пластини по всьому тілі, волохаті вуха, чорні як яма очі, всюдисяжний запах поту, вина і цибулі, та над усе — голос, голос якогось передісторичного поганського бога, розпорядника надр і висот. Цуцу Мавропуле нагадував Сатурна, що пожер власних дітей.

Обіймав і цілував кожного, хто лиш йому траплявся на дорозі, тиснучи до свого живота з такою силою, що тріщали ребра. Виникав то там, то тут — з келихом, канапкою, люлькою, звідусюди гахкав його несамовитий сміх, вищали гостеси, яких він, судячи з усього, постійно щипав за сідниці, слідом за ним проливалася дзюрчанням геть залоскотана Лайза Шейла, навіть Даппертутто не виглядав таким безперечним господарем ситуації, як завше.

Тож забачивши Аду з Перфецьким, він розвів на півпокою клешні і рушив їм назустріч.

— Го-го-го-го! — привітав Аду й підніс її на руках високо над головою, а тоді, поставивши знов на ноги, так довго притискав до себе й облизував, що викликав майже бурю всередині мляво всміхненого Перфецького.

— Вірив, знав і сподівався: побачимось! — проревів Мавропуле незлою англійською. — Що нового, донечко?

— Познайомся, Цуцу, — відповіла Ада. — Пан Перфецький з України.

— Го-го-го-го! — прокотився вулканно Мавропуле, трясучи Стахову правицю. — Це і є він? Це і є твій Перфецький?! Вельми радий, вельми радий! Очень рад! — чомусь переклав російською, а тоді, нахилившися до Стасового вуха і, чуттєво його торкаючи шкарубким язиком, продуднів так, що почули всі в радіусі шести кроків:

— Сподіваюся, ти з цією кралею не тратиш свій час даремно, га?

По цьому знову зайшовся сміхом і пальнув Стаса своєю лапиською по плечу.

— А тобі що за діло, слоню? — всміхаючись, відповів Перфецький, але про всяк випадок українською.

— Не буду, не буду заважати двом закоханим серцям! — загримотів ґевал і, моргнувши по черзі до кожного з них, але різними очима, відійшов, зачепивши негайно когось іще.

За якусь мить його величне гоготіння долітало вже з іншого місця.

— Тепер я розумію, чому всі тільки й говорили про нього, — сказав Стах.

— Нічого ти ще не розумієш, — загадково відказала Ада і рушила на своє місце в перекладацькій кабіні, бо виниклий на подіюмі Даппертутто зненацька проголосив черговий день семінару і закликав до виступу, тема якого не піддається формулюванню, палко всіма очікуваного і нарешті щасливо прибулого дорогого Цуцу Мавропуле, пожирача вогню і бессарабсько-трансильванського князя.

Це повідомлення змусило публіку розсістися довкола бібліотечного столу і обдати новоприбулого доповідача зливою захвату.

Стас був помірно заскочений тим, що після вчорашнього погрому якимось незримим службам вдалося навести у приміщенні ідеальний порядок та блиск: усі книги були на місцях, розбиті чорнильниці і плювальниці було замінено новими, ще давнішими, а кількість глобусів і астролябій навіть зросла. Проте всі ці доречні спостереження не надто прикували до себе Стасову увагу: якийсь інший клопіт огортав його непробивним муром і заважав зосередитися. Можливо, то було хвилювання перед власним виступом, від якого так багато залежало?

А Цуцу Мавропуле, зусібіч обтиканий мікрофонами, оплетений шнурами, як Лаокоон, розпочав своїм надприродним голосом виголошення тексту, назви для якого не існувало в жодній з людських мов.

— Суть мого нинішнього явлення, — проціджував кожен сплеск свого рокотання великий єресіярх, — полягає у визнанні чи невизнанні вами певних критеріїв, за якими вже зупиняються каравани днів і ночей. Визнати ці критерії можна або цілковито і повністю, або частинно, або не визнавати їх зовсім, ніяк і в усьому обсязі. У першому випадку маємо те, що спричинило знане вже вам з попередніх життів ганебне протистояння надтвердих металів іншим природним явищам, як наприклад, смугасті представники родини котячих. Це стало можливим тільки в поєднанні з дальшими проявами цивільного кодексу. У двох інших випадках перехід від нічого до яйця так чи інакше викличе вашу занепокоєність у поздовжньому розрізі, через що прибічники нової копуляції не завжди і не всюди ґарантовані. Я найменше хотів би покладатися на пташині базари, оскільки навіть мінімальне наближення до вицвілого телеграфного стилю не приносить нічого іншого, крім зернобобових. З іншого боку, перебування будь-кого з нас у стані післязародкового психозу само по собі тягне відновлення виноградного (шлункового) соку і бездоганне виснаження всіх придатних для цього членистоногих, щоправда, з дотриманням деяких таємних приписів щодо розширення кордонів новітнього парадержавного механізму на захід і на місяць одночасно. Серед інших вирішальних параметрів назову також глибину залягання овочів, температуру доріг і височину пролітання перших весняних комет, якщо така височина може бути прийнята нами за сталість. Тепер, виходячи з окреслених передумов, з яких найбільше значення не має відсутність або так само всюдисутність мертвих точок роси у загальній схемі користування гарячими стравами, але — прошу зауважити! — тільки у випадку гарячих же ванн, можемо перейти до пізнання порядкових номерів їхнього цілком закономірного веґетування. Кажу «веґетування» і бачу в багатьох із вас посмішки на обличчях. Справді, у цьому контексті може здатися, що потік свідомості алеманнів уже давно покинув межі власне рисового біополя і став негативною часткою короїдних процесів, у зв’язку з чим набагато доцільніше було б говорити про «ефект ультрафіолетового середнього вуха». Однак прошу не забувати при цьому, що коефіцієнт причетності помідорів до посиніння крайньої плоті аж ніяк не можна порівнювати з початком важкого діялогу щодо врегулювання зовнішнього кров’яного тиску на підводну іриґаційну систему координат навколишнього середовища. Таким чином, можемо з усією сміливістю зробити перше далекосяжне узагальнення: наявність у кишенях плаща черепашачих яєць не обов’язково призводить до погіршення як самих кольорових снів, так і їхніх речових доказів!..