Як виглядали ці люди, кликані назагал «слов’яне»? Ясноволосі й фізично незле скроєні, зі світлою шкірою, що легко червоніла на сонці, вони вражали більш цивілізованих чужинців насамперед своєю нечупарністю. У Прокопія читаємо, що слов’яни сплять і їдять у бруді, нічим худоба, та й то не всяка, а в Ібн-Фадлана мовиться про руських купців, які протягом тижня вдесятьох милися з одного відра, не змінюючи води, сякаючись і відпльовуючись. Слабкою втіхою — якщо такі розчарування вимагають якоїсь утіхи — є відгуки тих же вчених і добре помитих арабів про інші народи європейського середньовіччя (так, Аль-Квацвіні каже про тодішніх німців, що «нема нічого бруднішого від них, вони миються раз на рік або два — і те — бр-р-р-р — у холодній воді!», а Ібн-Руста після зустрічі з вікінґами наголошує, що «рідко де побачиш таких красивих людей, але в той же час вони дурні, мов осли, і на цілу милю смердять»; припускаю, що сучасному шведові або норвежцеві такі спостереження можуть бути досить неприємними).
Що поробиш? Стонадцять племен влаштувало собі довічний карнавал у наших генах.
Та й чому тільки в генах? Невже ми не віримо в інші речі, менш намацальні? В ці енергетичні протяги між віками, в це ненастанне розсіювання аури по всьому простору?
Я звик поважати різність і непростоту. Ось тут, сьогодні, перед вами (Респондент дивиться на годинник), я змушений визнати в собі — меншою чи більшою мірою — тавра і невра, савдарата і тісамата, бастарна і вандала, андрофага і печеніга, можливо, ще когось, цигана, жида, поляка і цілком не виключено, що довгана[66].
А тепер, мої пані й панове, я хотів би попросити короткої перерви.
(22)
так можна і справді поїхати мозгою — сходами вниз і коридором праворуч — і не накласти в штани бо все вилізе — а мені ще доповідь закінчувати — комічно все це — холера в які ситуації мене заносить — або вмерти або всратися — така дістача — тюлька і вже — сам собі винен — сам себе дістав — дебіла кусок — хоч би хтось хоч би якась перешкода — послизнутися впасти зламати ногу — говорити мовчати говорити знову — тепер ніби праворуч — так — є такий коридор — тафай тафай упійтса — тиждень сидимо в монастирі і хоч би один монах — стояв би собі молився при вікні — або дрочив — нікогісінько — яке там вікно третє чи що — це з якого боку третє — ага це — тим більше відкрите як домовлялися — всьо чотко — чувакє дєйствують — вдавати ніби дихаю морським повітрям — трохи знудило — струганути чи що — замість пострілу — ах яке повітря — кайфую від пейзажів — убивця був естет — що там з нашим футляриком га — ось він футлярик зовсім легенький — ось так ми її голубоньку — лебідоньку — а як по-українськи глушітєль — заглушник чи що — а як по-польськи срака — теж гарно — насадив — туше туше туше харно — щас как пальньом — ага тут закріпимо триніг — і гавтоматично — якщо твоя мама курва — як там Венеція через приціл — взять єйо на мушку — так здається випливають — одинадцята тридцять дев’ять з точністю до міліметра — не забути потім про рукавиці — кінці у воду як казав один веселий венецієць — а як ця штука по-їхньому — fucciare — ні не так якось — fuccilare бо рушниця ^сіїе — рушниця чи Гвинтівка — Гвинтівка чи рушниця — яка різниця — по-нашому фузея та й вже — або пушка — так обігнули мисик — перший кораблик другий кораблик — прямим курсом на цей — Канале ді Сан Джорджо так здається — випливають випливають — Стєнькі Разіна челни — пливіть лебедики — пливіть — що там писало набрати повітря чи що — до війська треба було йти — а не шлангувати по кав’ярнях — єслі ти мущіна — а єслі нє то шо — то в чоло — холера оце техніка — чи то оптика — мне відно всьо ти так і знай — оптика для синоптика — перший кораблик не чіпаємо він хороший — пливи пливи кораблику — по золотому яблуку — по яблуку по яблучку — поставлю тобі табличку — повна шизофренія — непогано пливуть — з шампанським на нижній палубі — чи як там ця штука називається може й не палуба — була палуба стане пагуба — палиться під захід сонця неба палуба — Геній і злодейство — власну біографію власними руками — перший кораблик пропускаємо а другий кораблик весело вітаємо — ну що — де наш дарагой — хоч би в трюмі сидів не висовувався — якби знав — якби чоловік знав де впаде казав один гавичький ґімназ’яльний професор небіжчик — обана — він і ніхто інший — він — двух мнєній бить нє — ну й рєпа — обикновений бандіт — цікаво а поховають же на Байковому — повезуть рефрижиратором — прострелену тушу — а це в нас хто — а це в нас «кевін костнер» — особистий «кевін» — амбал як має бути — ну амбал де твоя інтуїція — за що тобі бабки — ну добре — мама я снайпера люблю — молітеся помолитесь — десять — дев’ять — вісім — сім — шість — п’ять — три — яких там три — чотири — аж тепер три — два — їден — амінь — ось так — відстрілявся — а ви — ви думали що я — ну й ну — то ви думали про мене що я — що я вистрелю — то ви мудачня та й вже — як ця штука знімається — відкручується чи що — ага ясно — так помахав би-м йому рукою — тафай тафай — пливи гівно пливи — я не вбиваю — я нікого не вбиваю бо сам душу маю — і до побачення