Загалом, історична правда була на боці тинверців: раніше південь теперішнього Ленніру був просто спірною територією між Румнахом і Літримом, а шість сторіч тому молодший літримський принц Дуґал аб Артир, на чолі війська найманців і за мовчазного сприяння свого брата-короля, встановив контроль над цими землями, заразом відхопивши чималий шмат Тинверського Князівства. Проте посилатися в територіальних суперечках на минувшина було вельми ризикованою справою, оскільки, зазирнувши трохи далі в часі, скажімо, ще на два століття, можна несподівано виявити, що тоді ніякого Румнаху взагалі не існувало, а більшість його земель, так само, як і літримських, входили до складу Ферманахської Імперії…
Розрахунок Ріса аб Тирнана був цілком очевидний. Як правило, люди не бачать великої різниці між відьмами та відьмачками, за винятком того, що останні живуть не так довго, в середньому років сто, і не зберігають на все життя молодість. Тому більшість вояків ґрафа Тинверського не захочуть брати участь у нападах на Леннір з остраху, що тутешня принцеса-відьма нашле на них якесь страшне прокляття. Та й сам лорд Ґонвар муситиме вгамуватися, бо якщо він і далі конфліктуватиме з Ленніром, то в усіх бідах, які спіткають Тинвер — неврожай, падіж худоби, спекотне літо, холодна зима, — люди звинувачуватимуть не лише Ейрін, а й його самого — що він не зміг домовитись із сусідами про мир.
А втім, як вважала Шайна, такого ж ефекту можна досягти і в тому разі, якщо Ейрін буде справжньою мінеганською відьмою. Ба навіть більше — відсутність у Леннірі огорне її постать ореолом загадковості, а ймовірні лиха від її прокляття на голови ворогів зробляться ще страшнішими. Схоже, цієї ж думки дотримувався й Келлах аб Тирнан.
— А от я схиляюсь до того, — сказав він братові, — щоб відпустити Ейрін на Тір Мінеган.
— І дарма, — стояв на своєму Ріс. — Вона потрібна тут. Ейрін мусить це зрозуміти. Вона серйозна, відповідальна, розважлива дівчина і, сподіваюсь, дослýхається до наших порад. Це тобі не Фіннела.
Король зітхнув:
— Ти перебільшуєш її слухняність, Рісе. Так, Ейрін не вередує через дрібниці і робить те, що їй кажуть, — та тільки доти, доки вважає це правильним. А коли вирішить, що правда на її боці, то за впертістю перевершить не лише Фіннелу, а й усіх твоїх дочок разом узятих. Жодні вмовляння не змусять її відмовитися від своєї Іскри, тим більше, що всі арґументи на користь цього слабкі й непереконливі. А якщо спробуємо силою нав’язати свою волю, вона просто втече. Ейрін винахідлива, знайде спосіб, не сумнівайся.
— Тоді ми нічого їй не скажемо, поки не віддамо заміж. Потім вона, звісно, образиться на нас…
— Образиться? — перепитав Келлах. — Не дури себе, Рісе, вона нас зненавидить! І не по-дитячому, а по-справжньому, тією лютою, невгамовною ненавистю, якою ненавидять лише тих, кого любили і хто зрадив цю любов. Ейрін шукатиме найменшої нагоди, щоб боляче допекти нам, а коли стане королевою — на щастя, вже після моєї смерті, — то начувайся, брате, вона перетворить решту твого життя на справжнісіньке пекло. — Він похитав головою. — Ні, я не хочу втрачати її. Хай вона буде далеко, може, ми більше ніколи не побачимося, та вона, в усякому разі, залишатиметься моєю дочкою. А з королівством нічого поганого не станеться — після мене престол успадкуєш ти.
— А після мене, — скрушно додав Ріс, — корона перейде до Делвина. Певна річ, королю не конче бути мудрим, головне, щоб він мав тямущих радників. Проте боюся, що Делвин слухатиметься лише своїх друзяк — таких самих недоумків, як він сам.
На згадку про свого небожа Келлах аб Тирнан спохмурнів.
— Сподіваюся, з часом Делвин порозумнішає, — промовив він, але в його голосі вчувався сумнів. — Зрештою, йому лише двадцять років… Хоча шкода, що Лоґан не старший за нього.
У записах, з якими Шайна ознайомилася перед прибуттям до Кардуґала, згадувалося про те, що Делвин аб Ріс не тішив свого батька успіхами ні в царині державного управління, ні у військовій справі, ні в жодній з наук, зате полюбляв усілякі розваги, мало не щодня влаштовував веселі гулянки, які частенько закінчувалися гучними бешкетами. Натомість другий Рісів син, шістнадцятирічний Лоґан, був хлопець розумний, вихований і освічений, з неабиякими лідерським здібностями, до того ж, як на свій юний вік, надзвичайно мужній. Уже в Кардуґалі Шайна довідалася, що недавно він узяв участь у збройній сутичці з тинверцями, де показав себе з найкращого боку — і як вояк, і як командир. У Леннірі до нього ставилися з великою повагою.