— Він через це потрапляє у владу візника?
— Саме так.
— Дуже шкода що ми не подивилися на нього.
— Любий мій Ватсоне. Хоч який я виявився незграбний, а проте, невже ви поважно думаєте, що я не помітив числа? Число це 2704. Але тепер воно нам ні до чого.
— Я не бачу, що ви могли б зробити більше.
— Помітивши кеб, я мусив був би негайно повернути назад і йти. Тоді я міг би вільно найняти другий кеб і їхати за першим на чималій віддалі або, ще краще, поїхати просто в Нортумберландський готель і там дожидатися його. Коли наш незнайомий простежив би Баскервіля до його дому, ми мали б можливість повторити на ньому самому його гру й побачити, з якою метою він її затіяв. А тепер своєю необачною поспішністю, що її наш ворог використав надзвичайно швидко, ми викрили себе і втратили слід цієї людини.
Розмовляючи так, ми поволі йшли по Ріджент Стріт. Лікар Мортімер із своїм приятелем давно зникли з наших очей.
— Немає жодної потреби йти за ними, — сказав Голмз.
— Тінь їхня зникла й не вернеться. Нам тепер лишається подивитись, які в нас лишились карти в руках і рішуче грати з ними. Чи певні ви, що пізнали б людину, що сиділа в кебі?
— Я певен тільки того, що пізнав би її бороду.
- І я також, і з цього зрозумів, що вона приставна. Розумній людині, що провадить таку делікатну справу, немає іншої потреби в бороді, як для того, щоб сховати риси свого обличчя. Ввійдімо сюди, Ватсоне.
Він повернув в одну з участкових комісійних контор, де його палко привітав управитель.
— А Вілсоне, я бачу що ви не забули ще маленької справи, в якій я мав щастя вам допомогти.
— О, звичайно, я її не забуду. Ви врятували моє добре ім’я, а може, й життя.
— Любий мій, ви перебільшуєте. Я пам’ятаю, Вільсоне, що між вашими хлопцями був один, на прізвище Картрайт, що на слідстві виявив великі здібності.
— Він ще в нас.
— Чи не можете ви його покликати сюди? Дякую. І, будь ласка, розміняйте мені ці п’ять фунтів.
Хлопець років чотирнадцяти, вродливий і на погляд примітний, з’явився. Він нерухомо стояв і дивився з великою повагою на славнозвісного слідця.
— Дайте мені список готелів, — сказав Голмз.
— Дякую. От вам, Картрайте, назви двадцяти трьох готелів, безпосередньо суміжних з Черінґ Крос. Бачите?
— Так.
— Ви зайдете в усі ці готелі.
— Так.
— У кожному з них ви почнете з того, що дасте одвірному один шилінг. От двадцять три шилінги.
— Добре.
— Ви скажете йому, що бажаєтуу переглянути учорашні покинуті газети. Ви з'ясуєте йому своє бажання, що загублено дуже важливу телеграму і що ви її розшукуєте. Розумієте?
— Так, розумію.
— Але насправді ви будете шукати середню сторінку Таймз з вирізаними у ній ножицями дірками. От номер Таймз і от сторінка. Ви легко пізнаєте її, чи не так?
— Так.
— Добре.
— Ви скажете йому, що бажаєте переглянути учорашні покинуті газети. Ви з'ясуєте йому своє бажання, що загублено дуже важливу телеграму і що ви її розшукуєте. Розумієте?
— Так, розумію.
— Але насправді ви будете шукати середню сторінку Таймз з вирізаними у ній ножицями дірками. От номер Таймз і от сторінка.
— У кожному готелі одвірний пошле вас до портера в вестибюлі; кожному з них ви також дасте по шилінгові. От ще двадцять три шилінги. Дуже можливо, що в двадцятьох випадках з двадцяти трьох вам скажуть, що вчорашні газети спалено й кинуто. А в трьох випадках вам покажуть купу газет, і ви розшукаєте в них цю сторінку Таймз. Багато шансів проти того, щоб ви її знайшли. От ще десять шилінгів на не передбачені випадки. Сьогодні до вечора ви мене повідомите про результати на Бейкер Стріт телефоном. А тепер, Ватсоне, нам лишається тільки довідатись телефоном про прізвище візника число 2704, а потім ми зайдемо в одну з картинних Галерей на Бонд Стріт, щоб загаяти час до побачення, призначеного в готелі.
Розділ 5
Три порвані нитки
Шерлок Голмз мав надзвичайну властивість спрямовувати свої думки, куди він хотів. Дивна справа, до якої нас запросили, була протягом двох годин ніби цілком забута, і він захопився картинами новітних бельгійських майстрів. Вийшовши з ґалерії, він не хотів ні про що інше говорити, як про мистецтво (про яке ми мали найелементарніші поняття), поки не дійшли ми до готелю Нортумберланд.
— Сер Генрі Баскервіль чекає вас нагорі, — сказав конторник. — Він прохав мене зараз же, як ви прийдете, повести вас до нього.
— Ви нічого не матимете проти того, щоб я заглянув у вашу книгу записів? — спитав Голмз.