Щось, очевидно, збудило його підозру. Можливо, Барімор уживав якогось іншого гасла, якого ми не зробили, або ж злочинець мав будь — які інші причини вважати, що не все гаразд, але в усякому разі я бачив вираз страху на його лукавому обличчі. Кожну мить він міг погасити свічку і зникнути в темряві. Тому я кинувся вперед, і сер Генрі кинувся вслід за мною. В ту же мить злочинець вигукнув лайку і кинув каменюку, що розбилась на шматки об скелю, яка захищала нас. Я встиг побачити його коротку присадкувату міцну постать, коли він звівся на ноги і кинувся тікати. Але в ту ж мить місяць виглянув з‑за хмар. Ми збігли на вершину горба і побачили, що злочинець збігав з нього по другий бік, плигаючи через каміння швидко й спритно, як гірська коза. Влучний постріл з револьвера зміг би покалічити його, але я взяв зброю тільки для самозахисту в разі нападу, а не для того, щоб стріляти в беззбройну людину, яка тікала.
Хоч ми обидва добре бігали і були в сприятливих умовах, проте швидко переконались, що не маємо жодної змоги догнати його. Якраз в цей час трапилось щось надзвичайно дивне й несподіване. Ми підвелись з каміння, на якому присіли, стомлені гонитвою за втікачем, і пішли додому, відмовившись від безнадійного полювання. Праворуч від нас місяць уже низько спустився, і зубчаста вершина Гранітної скелі виставала на нижньому вигоні сріблястого кружала. Там, на гострій вершині, я побачив. як чорну статую на блискучому тлі. постать людини. Не думайте. Голмзе, що це була ілюзія. Впевняю вас, що ніколи в житті не бачив нічого виразніше. Оскільки я міг бачити, то була висока худорлява людина. Вона стояла, розставивши трохи ноги, склавши на грудях руки, нахиливши голову, ніби міркувала про цю величезну пустелю з торфу та граніту, що розляглась навколо неї. Вона скидалась на духа цієї жахливої місцевості. То не був злочинець. Ця людина перший сховався. Крім того, вона була далеко вища на зріст. З криком подиву я показав на неї рукою, але в ту мить, коли я повернувся, щоб ухопити за руку нашого приятеля, людина зникла. Гостра гранітна вершина все ще виставала на нижньому краї місяця, але з неї зник всякий слід безмовної нерухомої постаті.
Я захотів піти тим напрямком і обшукати вершину, але вона була дуже далека. Нерви сер Генрі все ще були напружені від чутого нами виття, і він не мав охоти піти на нові пригоди. Він не бачив людини на вершині, а тому і не зазнав того нервового напруження, яке опанувало мене, коли я побачив цю постать і Її імпозантну позу.
— Це, безперечно, один із вартових, — сказав сер Генрі. — Болото повне ними з тих часів, як утік цей злочинець.
Можливо, його пояснення і правильне, але я хотів би мати будь — який доказ цього. Сьогодні ми хочемо повідомити Принц- таунську в’язницю, де шукати утеклого злочинця, але нам досадно, що ми не могли самі привести його, як свого полоненого. Такі наші пригоди минулої ночі, і ви мусите погодитися, любий Голмзе, що я зробив вам цікаве донесення.
Розділ 10
Витяги з щоденника Доктора Ватсона
До цього часу я мав змогу провадити оповідання за донесеннями, що їх посилав тоді Шерлокові Голмзові. Але тепер я дійшов до пункту, який змушує мене відкинути це джерело і знову звіритися на свої спогади, підкріплюючи їх щоденником, який я тоді писав. Кілька витягів з нього перенесуть мене до тих сцен, які все до найменшої подробиці назавжди лишились у моїй пам’яті. Отже, починаю від дня за нашою невдалою гонитвою і дивними пригодами на болоті.
Баскервіль Гол 16 ого жовтня
Сьогодні вранці після сніданку трапився невеличкий інцидент. Барімор попросив у сер Генрі дозволу побалакати з ним, і вони заперлись удвох у кабінеті. Сидячи в більярдній, я кілька разів чув, як голоси їхні підвищувались, і я міг уявити, про що йде мова. Незабаром господар відчинив двері й покликав мене.
— Барімор вважає, що його скривдили, — сказав сер Генрі. — Він вважає, що з нашого боку було несправедливо ганятися за братом його дружини після того, як він сам із доброї волі викрив нам свою таємницю.
Барімор стояв перед нами блідий але спокійний.
— Я, може, погарячився, — сказав він, — в такому разі прошу пробачення. Але я був дуже здивований, коли почув, як ви сьогодні вранці поверталися вдвох, і довідався, що ви полювали Сельдена. У бідолашного чоловіка є з ким боротися й без того, щоб і я ще випускав ворогів на нього.
— Якби ви нам усе розказали з своєї доброї волі, це була б інша річ, — заперечив сер Генрі. — Ви ж або, певніше сказати, ваша жінка розповіла все тільки тоді, коли були силою вимушені це зробити і не могли діяти інакше.