Взявши гроші, я раптом засоромилася. «Так багато грошей за таку дрібницю… Я ж залюбки навчала його…» — подумала я.
У погляді пана Ганенкампа зблиснуло розчарування.
— Я гадав, ти зрадієш грошам… Але щось не бачу втіхи у твоїх очах.
— Просто це було надто легкою справою, — ніяково пробурмотіла я.
Пан Ганенкамп дзвінко засміявся. Вигляд він мав, правду кажучи, трохи моторошний — його обличчя спотворилося від сміху. Але чоловік швидко заспокоївся, усміхнено подивився на мене і відразу знову став симпатичним дідусем.
— Більшість людей вважають роботу чимось неприємним і обтяжливим, — пояснив він. — Успіху ж можна досягнути лише тоді, коли займаєшся улюбленою справою!
З мого запитального виразу обличчя пан Ганенкамп здогадався, що я не зовсім зрозуміла його слова.
— Моя мама завжди каже: «Спершу — справа, потім — забава». А Ваші слова якось зовсім не в’яжуться з її словами.
— А ти знаєш когось, хто заробляє гроші улюбленою справою? — поцікавився дідуньо.
Мені відразу спав на думку Марсель. Він любив кататися на велосипеді і заснував власний булочний сервіс. Я розповіла панові Ганенкампові про свого двоюрідного брата.
Той схвально кивнув.
— Добрий приклад. Гадаю, хлопець далеко піде… При нагоді і я розповім тобі дещо зі свого життя. Я завжди робив тільки те, що любив, і завжди багато заробляв.
Я з цікавістю розглядала старого чоловіка. Здавалося, з його обличчя можна читати, наче з книги пригод.
Він і справді, мабуть, багато чого зазнав і прожив надзвичайне життя.
Настав час прощатися, бо мама вже чекала з вечерею, моєю улюбленою стравою — макаронною запіканкою, а на десерт мав бути шоколадний пудинг. До того ж я почувалася трохи ніби не в своїй тарілці. Воно й не дивно, якщо зважити, скільки вражень я отримала за такий короткий час. В одному я не мала жодних сумнівів: хто цікавиться зароблянням грошей — живе яскраво і зустрічає на своєму шляху цікавих людей.
Попоївши, я швиденько приготувала домашні завдання і подалася з Мані до лісу, до нашого сховку. Мені страшенно кортіло довідатись, як допомогти батькам.
Існувала іще одна проблема: я, по суті, нічогісінько не знала про їхнє фінансове становище, принаймні нічого конкретного, лише те, що в них серйозні проблеми. Батьки часто говорили, що виплати за позиками непомірно високі, і їм ледве вистачає грошей на повернення кредиту. Мані я розповіла все, що знала.
— Мій колишній господар, пан Ґольдштерн, має фірму, яка надає консультації про те, як ліпше розпоряджатися коштами, — прибравши поважного вигляду, повідомив лабрадор. — Пан Ґольдштерн особисто консультує лише дуже багатих клієнтів, зате його співробітники працюють з багатьма бідолахами, які потрапили у фінансову скруту. Мені не заборонялося швендяти кімнатами, тож я часто прислухався до розмов. Люди з боргами повинні скористатися чотирма важливими підказками. Це дуже просто, — Мані перевів дух. — Ось вони. По-перше, слід пошматувати свої кредитні картки.
— Як це? — вражено запитала я.
— Бо за кредитними картками доведеться платити набагато більше, ніж повертаючи готівкою, —
пояснив Мані.
Я вирішила позаписувати підказки Мані, бо не була певна, чи все правильно запам’ятаю.
— Друга підказка звучатиме дещо дивно для вух дорослих: треба по можливості якнайменше виплачувати за своїми кредитами. Дорослі називають це внесками. Що більші внески, то менше грошей залишається на прожиття.
— Чому ж мої батьки платять такі великі внески? — здивувалася я, бо Мані вгадав — мої батьки постійно нарікали, як багато їм доводиться виплачувати щомісяця.
— Бо сподіваються заощадити на відсотках, — відповів Мані. — Скажімо, ти взяла кредит на 5000 Ђ. Самі лише відсотки становитимуть 300 Ђ на рік! До того ж, щороку треба ще сплачувати певну частку позиченої суми. Це називається погашенням боргу. 1-відсоткове погашення означає, що необхідно щороку заплатити 1 % від
5000 Ђ, тобто 50 Ђ. Отож внесок становить 350 Ђ, 300 Ђ — відсотки і 50 Ђ — власне погашення. Але тільки-но виплатиш кредит, відсотки сплачувати, ясна річ, вже не треба буде.
«Гм, цілком логічно, що хочеться якнайшвидше повернути 5000, за таких умов — відсотки більші, ніж саме повернення коштів», — подумала я.
— На перший погляд, воно й справді так, — погодився з моїми думками Мані. — Хто обирає 1-відсоткове погашення кредиту, той, зрештою, виплачує відсотки утричі більші за суму позики. Щоб зуміти швидко повернути 5000 Ђ позики, треба, звісно, сплатити більші річні внески. Чимало людей погоджують з банком такі високі виплати, на які лише здатний родинний бюджет. Тому поточних грошей завжди обмаль. Переважно позичальники недооцінюють дорожнечу життя. Коли нагально потрібне нове авто або ж ламається щось удома, вони беруть новий кредит, аби залатати «дірки».