На кілька днів ми з Монікою стали героями школи. Нас навіть прийшов фотографувати фотокореспондент місцевої газети, а наступного дня на її шпальтах з’явився репортаж, у якому детально описувалося, як мужньо ми повелися. Шкодувала я лише за тим, що на світлині не було Марселя. Мої батьки неймовірно запишалися, прочитавши репортаж, і невтомно хвалилися мною усім навколо.
Одного ранку, роблячи нотатки у журналі досягнень, я замислилася про події того дня, про те, чого ми зазнали. То й справді була шалена пригода, було чим пишатися… А ще я зробила цікавий висновок, що все моє життя — суцільна пригода, і таке життя мені дуже подобалося.
Я зауважила, що, відколи мене зацікавили гроші, багато чого змінилося — життя стало цікавішим. Я побачила людей під іншим кутом зору, а скільки було цікавих розмов з дорослими… Я багато навчилася, і ці знання дуже відрізнялися від шкільних, захоплювали мене, бо я знала, що вони мені знадобляться. Навчатися того, як заробити грошей на поїздку до Америки, було набагато цікавіше, аніж зубрити на уроках історії сухі факти про війни шведського короля Карла Великого. Значно поліпшилися мої оцінки з деяких предметів, я з величезним задоволенням вивчала, скажімо, англійську мову — вона ж бо скоро стане мені в пригоді!
Я міркувала про такі речі, які колись були мені цілком байдужими. Найважливіше: я почувалася пречудово. Несподівано відчула, що йшлося тут не лише про гроші і навіть не про гроші першою чергою, а про те, що кожен день неодмінно обіцяв бути цікавим; про нове і незвідане досі. Я часто задумувалася тепер про це, багато речей пізнавала за допомогою свого журналу досягнень. Я вже давно не записувала «тільки» власні успіхи, але й описувала шляхи досягнення їх. Так, скажімо, з’ясувалося, що я мужня дівчинка, і страх мені не завада. Пан Ганенкамп якось пояснив мені, що не буває мужності без страху. Мужній той, хто знав страх, але зумів подолати його, щоб простувати далі.
Я була готова важко гарувати, проте робота мусила приносити мені вдоволення. Мої батьки переконані, що я досить таки лінива. Вони мали рацію, але тільки частково, бо тепер я стала старанною і працьовитою: щодня вигулювала трьох собак, годувала їх, вичісувала, навчала — це вам не цукерочки смоктати, але мені подобалося!
Уперше в житті я усвідомлювала, що викладаюся повністю і роблю усе від мене залежне. Мабуть, у цьому весь сенс… Раніше я полюбляла казати: «Якби я лиш захотіла багато працювати й старанно вчитися, то, без сумніву, стала би найкращою ученицею в школі», і сама ж відчувала, що це лише відмовка, зручний спосіб заховатися. Тепер це вже в минулому, тепер з’ясувалося, на що я дійсно здатна, причому здатна на більше, аніж інші, бо займалася тим, чим, по суті, займатися ще аж ніяк не могла — заробляла гроші. Щойно взявшись до справи, збагнула, що таке мені під силу.
Дні промайнули, мов одна мить. Мені неймовірно подобалося вишколювати «своїх» трьох собак, я тішилася надзвичайно цікавими розмовами з Марселем, подружжям Ганенкампів, паном Ґольдштерном; я засипала їх запитаннями і щоразу довідувалася щось нове.
Пан Ґольдштерн подарував мені чек на 2065 Ђ. Я все ще відчувала незручність, одержуючи гроші за догляд Мані, бо ж любила лабрадора понад усе. Але пан Ґольдштерн пояснив мені:
— Якби ти, не приведи лихо, втратила свого пса, то також би тішилася, що хтось подбав про нього. Саме те, що ти так віддано і без сподівання на винагороду доглядала його, робить твою роботу такою дорогою…
Я змушена була визнати його правоту — ніде Мані не було би так добре, як у мене.
У кожному разі я віднесла чек до банку і розподілила гроші за попереднім задумом: половину, тобто 1032.50 Ђ, поклала на рахунок, щоб росла моя «курочка»; іншу половину 1032.50 Ђ взяла готівкою, по 413 Ђ поклала до касеток бажань, а 206.50 Ђ залишила собі на витрати. То було неймовірне відчуття — знати, що я маю по 413 Ђ на подорож до Америки і на придбання ноутбука. Мені дуже кортіло покликати маму, щоб вона подивилася, як я кластиму гроші до касеток, але я вирішила зачекати і зробити їй несподіванку.
Гроші від Ганенкампів я поділяла за тією ж схемою, бо й надалі заробляла 1 Ђ денно плюс 10 Ђ за кожну вивчену команду. Інколи я дозволяла собі розкіш підпрягти до роботи Моніку і платила їй за допомогу половину від свого заробітку.