Мені не терпілося негайно довідатися, що таке інвестиційні групи та як вони функціонують, але пані Козир вирішила пояснити усі тонкощі, зібравши нас утрьох. Я пообіцяла домовитися з Марселем та Монікою про зустріч із метою заснування інвестиційного клубу.
Перш ніж попрощатися, пані Козир виплатила мені 70 Ђ, по 5 Ђ на день, за піклування про Біанку. Я відразу подалася до банку, щоб половину тих грошей покласти на рахунок «курочки». Не встигла я переступити поріг банку, як мені назустріч вибігла пані Гайнен. Вона читала про нас у газеті і захотіла привітати й сказати, як пишається мною. Вона саме збиралася вийти на перерву, тож запросила мене на скляночку лимонаду. Я радо погодилася.
— Твій рахунок росте мов на дріжджах, — похвалила мене пані Гайнен. — Я просто вражена, як розумно ти заощаджуєш! Хоч і заробляєш значно менше, ніж дорослі, однак відкладаєш більше.
Я аж зашарілася від її слів. Привітна жінка на якусь мить задумалася.
— А що ти робиш з тими грішми, які не відкладаєш на «курочку»?
— Розділяю на п’ять частин. Одну частку витрачаю, а чотири розкладаю порівну у свої касетки бажань. Інакше не назбирати мені коштів на поїздку до Сан-Франциско і на купівлю ноутбука.
Пані Гайнен не зводила з мене захопленого погляду.
— Твоя система іще розумніша, ніж я припускала. Зачекай, мені треба зателефонувати…
За кілька хвилин вона повернулася, сяючи усмішкою, і загадково сказала:
— Кіро, про твою систему повинні довідатись усі діти. Вона полегшить їм життя і зробить його прекрасним. Я придумала, як залучити щонайбільше діток. Щоб ти знала, я член батьківського комітету школи, де навчаються мої діти. За кілька днів у школі має відбутися велике свято для школярів та їхніх батьків. Це добра нагода розповісти про твою фінансову систему. Саме тому я зателефонувала директорові й запропонувала ознайомити дітей та дорослих з твоїми ідеями. Він погодився.
Я ошелешено витріщалася на пані Гайнен.
— Ти виступиш перед зібранням, — пояснила пані Гайнен.
Мені аж гаряче стало, вуха запалахкотіли вогнем, живіт судомно скрутило. Я уявила собі, як стоятиму перед залом, вщерть заповненим людьми, і виголошуватиму доповідь.
— Я нізащо не зумію! — рішуче сказала я. —
Я ж помру від страху!
Пані Гайнен засміялася.
— До того ж я не знаю, про що розповідати…
Однак пані Гайнен, видно, не мала наміру так швидко здаватися.
Вона замислено дивилася у вікно.
— Знаєш, — почала вона за якусь мить, — завдяки своїй роботі я знаю, як більшість людей розпоряджаються грішми. Багато з них виливають мені свою душу. Ти не уявляєш, скільки смутку й страждань завдає людям неосвіченість у фінансових питаннях. Звісно, гроші, можливо, і не найважливіша річ у житті, але коли їх бракує на кожному кроці, вони стають неймовірно важливими, такими важливими, що усі інші справи не клеяться. Люди буквально хворіють, псують стосунки з іншими людьми, сваряться, почуваються нікчемними та жалюгідними. І немає нікого, хто зумів би пояснити, як легко перетворити гроші на позитивну рушійну силу. Варто було би запровадити у школі уроки, на яких би навчали поводженню з грішми, — пані Гайнен зітхнула. — Але таких уроків, на жаль, ніхто не впроваджує. Тому так важливо, щоб про твою систему заощадження довідалося більше людей.
Слова пані Гайнен звучали переконливо. Я вже й сама давно збагнула, що, відколи навчилася правильно розпоряджатися своїми коштами, моє життя стало набагато цікавішим. Та все ж я була твердо переконана, що ніколи не відважуся виступити перед публікою.
— Я не зумію навіть слова з себе видушити, — у розпачі промовила я.
— А що, як ми удвох вийдемо на сцену? Я ставитиму тобі запитання, а ти відповідатимеш… — запропонувала пані Гайнен. — І тобі не доведеться нічого вигадувати. Якщо ж не зможеш підібрати слів, я тобі допоможу!
Я усе ще вагалася.
— Може, Ви самі все розтлумачите? Ви ж добре знаєте суть справи, працюєте у банку…
— Ні, не розтлумачу, бо твої слова справлять значно сильніше враження. Мою промову сприймуть хіба як зарозуміле квакання банківського консультанта. Тебе ж діти матимуть за рівню. Ти робиш те, що під силу, власне кажучи, усім іншим дітям.