Я кинула на нього нищівний погляд.
Хоч і не поділяла шаленого захоплення брата, усе ж дала видавцеві номер телефону. Не могла ж я зізнатись, що всім завдячую Мані…
Я швиденько попрощалась і сказала батькам, що додому піду пішки. Мені дуже хотілось побути наодинці з Мані.
Щаслива і мовчазна, я простувала з лабрадором вулицями містечка. По дорозі купила йому чималенький пакет собачого печива. Потім, зробивши великий гак, ми подалися до нашого сховку в лісі.
Лише сівши на долівку гроту, я відчула, у якому напруженні перебувала весь цей час. Тепер напруження відпустило мене, і я стиха заплакала. То були приємні сльози. Я почувалась дуже щасливою і гордою, емоції переповнювали мене, я вперше в житті відчула себе такою сильною, що змогла би гори звернути. А ще було відчуття величезної вдячності. Як змінилось моє життя!
Я ніжно глянула на Мані, і нараз мені здалося, що невдовзі щось зміниться у моїх стосунках з лабрадором. Однак невиразне передчуття анітрохи не бентежило мене.
Клуб «Фінансові Маги» інвестує
Нарешті ми знову зібралися у відьомській оселі пані Козир. Нам вже не терпілося робити перші інвестиції.
Стара жінка усе підготувала: застелила круглого стола, запалила свічки. Коли ми зайняли свої місця, вона урочисто відкрила засідання:
— Любі фінансові маги, сьогодні великий день. Ми вперше інвестуватимемо наші гроші!
Ми завмерли, не зронивши жодного слова.
— 10 000 Ђ — великі гроші, — пролунав хрипкий голос пані Козир. — Тому важливо повестися мудро. Хочу зробити вам пропозицію. Інвестуватимемо лише у випадку згоди усіх з моїми пропозиціями.
— Я з усім погоджуюся, — швидко запевнила Моніка.
— Що ж, побачимо, — мовила пані Козир. — Насамперед я хотіла би показати документи, що дадуть вам можливість стати акціонерами обраних вами фірм.
— Ми купимо акції усіх цих фірм, — озвався Марсель. — Разом ми маємо достатньо коштів.
— Пам’ятаєте, я обіцяла вам показати простіший шлях? — знову перебрала ініціативу пані Козир. — Це — фонд.
— Фонг? — здивовано перепитала Моніка
— Трохи не так, насправді пишеться «фонд», — пояснила стара жінка. — Перед вами лежать аркуші, на яких я виписала найголовніше.
Читати вголос, як зажди, доручалося мені.
— «Фонд — це немов такий собі великий горщик, куди складають свої гроші вкладники, яким бракує часу, бажання чи знань, щоб самим купувати акції. Фінансові професіонали, так звані фондові менеджери, інвестують гроші з горщика в акції. Усе відбувається під прискіпливим контролем держави. Фондові менеджери повинні дотримуватися певних правил, наприклад, купувати щонайменше двадцять акцій різних фірм».
— Навіщо? — вихопився Марсель.
— Бо не виключено, що справи котроїсь із фірм підуть зле, — терпляче пояснювала стара пані. — Припустімо, ти маєш 500 Ђ, купуєш за них двадцять акцій, по 25 Ђ за кожну. Якщо тепер акція втратить 40 %, то вже неможливо продати її за 25 Ђ, а лише за 15 Ђ. Продавши, одержиш тільки 300 Ђ.
— Невесела перспектива, — прокоментував Марсель.
— Саме тому фінансові менеджери змушені купувати 20 акцій різних фірм. Скористаймося попереднім прикладом. Скажімо, тепер за 500 Ђ ви купили 20 різних акцій. Якщо одна акція втратить 40 %, а решта залишаться на тому ж самому рівні, то ми збережемо, як‑не-як,
490 Ђ.
Марсель хутко полічив:
— У такому разі на 500 Ђ ми втрачаємо лише 2 %.
— Правильно! Ти збагнув суть! — похвалила мого братика пані Козир. — Насправді ж деякі курси акцій можуть упасти, деякі зрости, а ще якісь не зміняться й зовсім. Загалом, переважають ті акції, курс яких зростає, бо фондові менеджери — чудові знавці своєї справи.
— А що трапиться, якщо впадуть курси всіх акцій? — насторожено запитала я.
— Тоді їх не можна продавати, — відповіла наша наставниця. — Пригадуєш, що ми говорили, розмовляючи минулого разу про акції? Ти зазнаєш втрат лише у тому разі, якщо таки надумаєш продавати акції у несприятливий для цього період.
— Тоді до фонду можна покласти хіба ті гроші, у яких немає нагальної потреби, правильно? — міркував уголос Марсель.
— Абсолютно правильно! — зраділа пані Козир. — Ми плануємо зробити вкладення в один із фондів, бо збираємося залишити там наші гроші на п’ять чи десять років. Той, хто нікуди не квапиться, інвестує у фонд з майже нульовим ризиком.
— Звісно, бо більшість акцій у фонді принесуть за такий тривалий час непогані прибутки, — зробив висновок Марсель.