Я вже не ниділа подовгу над журналом, вишукуючи, що би додати до свого списку успіхів: що більше я записувала, то більших успіхів досягала. Напевно, існував-таки взаємозв’язок між самодовірою та успішністю у житті.
З Мані ми давно вже не вели розмов, але десь підсвідомо я розуміла, що потреба в них відпала. Мені достатньо було гратися з ним та ходити на прогулянки. Я просто любила відчувати його поряд. Навіть коли робила уроки, він лягав мені до ніг, не зводячи з мене уважного погляду. Час від часу пес засинав, випромінюючи навколо себе якусь заспокійливу ауру.
Дідусь із бабусею рятують від зайвого ризику
Ми й надалі регулярно збиралися на наші засідання. Треба було ще багато чого навчитися і з’ясувати. Раз на місяць відслідковували курси фондів, аби достеменно знати свій прибуток у випадку продажу акцій.
Пані Козир вважала, що у майбутньому такої потреби не виникне, та ми все ж продовжували контролювати динаміку, бо при цьому могли застосовувати на практиці здобуті знання.
Пані Козир завжди казала:
— Найліпше інвестувати у великий фонд і на п’ять-десять років забути про нього. Зате потім будемо приємно вражені несамовитими прибутками.
Довгий час коливання курсів були незначними, майже нічого не відбувалося: жодних прибутків і жодних втрат. Однак у жовтні курси нашого фонду несподівано різко впали. Наші акції тепер коштували лише 8000 Ђ, тобто, втрати становили 20 %.
Пригнічені, сиділи ми за столом, сумно похиливши голови, і були схожими не на фінансових магів, а на помираючих лебедів. Такого ми не сподівалися! Уявляли собі, що тихо й спокійно попливемо навпрямки до перших 50 000 Ђ.
— Загасімо свічки, — озвалась я. Мені не лежала душа до урочистості.
Навіть Марсель був на диво мовчазним. Лише Моніка швидко оговталася.
— Мій тато щось казав про це нині за сніданком, — мовила вона. — Не знаю до пуття, у чому там річ, але він нітрохи не тривожився. Казав, що тепер може купити акції за добру ціну. «Нижче вартості», сказав він.
— І мав рацію, — почувся голос пані Козир.
Ми підвели голови. Щойно тепер нам впало в око, що наша наставниця цілком спокійна. Ані сліду хвилювання чи тривоги.
— Щось ви не надто переймаєтеся втратами, — зауважив Марсель.
— Бо немає жодних втрат…
— Як немає? Ще й які! Майже 2000 Ђ! Як на мене, це зовсім не весело, — вперто стояв на своєму Марсель.
— Ми зазнали би втрат лише у тому випадку, якби вирішили нині продавати свої акції. Але ж ми не маємо такого наміру.
— І все ж ситуація така, що хоч собакою гавкай! — вперто торочив Марсель.
— При чому тут собака? — обурилась я.
Настрій в усіх був дуже дражливий.
Пані Козир вдоволено захихотіла.
— На перший у своєму житті обвал курсу я теж так реагувала. Прокляла той день, коли купила цінні папери. А ще потерпала від страху, що курс і надалі падатиме. Коли таке відбувається, газети рясніють негативними прогнозами, погрожують початком світової економічної кризи, вічною «біржовою зимою».
Ми з Марселем вражено перезирнулись. Про таке ми навіть не подумали. Курс і справді може нестримно падати!
Літня дама самовдоволено посміхалася. Якщо вона так кумедно хихоче, то, мабуть, і нам нема чого хвилюватися.
— Я пережила не одну так звану кризу, — вела далі пані Козир. — За один-два роки курси знову вирівнюються. Неодмінно! Тому я ніколи не переймаюся, коли трапляється черговий обвал.
Слова старої пані анітрохи мене не переконали.
— А якщо й справді наступить вічна «біржова зима»?
— Ось ти сама кажеш «зима». Це — пора року, одна з чотирьох. А після зими завжди приходить весна, потім — літо, за літом — осінь і знову зима. Скільки живу, ще ніколи не бувало інакше!
Як і в природі, пори року на біржі також змінюють одна одну. Так завжди було і так завжди буде.
— Ліпше було почекати і вкладати в акції «узимку», — зітхнув Марсель.
— Якби ж то знати наперед, що «зима» на порозі. Ми ж цього не знали. Курси могли й зрости, і тоді ми гризли б собі лікті, що спізнилися, і великі прибутки оминули нас стороною. Нині найвигідніше прикупити ще акцій, як казав тато Моніки. Можемо виходити з того, що курси за найближчі три-п’ять років не лише повернуться до попереднього рівня, але й зростуть на 20–30 %. Тоді наші вкладені 10 000 Ђ коштуватимуть від 12 000 до 13 000 Ђ. Якби ж ми змогли зараз інвестувати ще 10 000 Ђ, то за цей же самий час заробили б на нових інвестиціях 50–60 %. Оці наступні 10 000 Ђ виросли б до 15 000—16 000 Ђ.