Постає питання: то, може, центральноєвропейська точка зору на дитинство недооцінює підприємницький та кваліфікаційний потенціал дітей? Той, хто прагне стати чемпіоном, починає тренуватися у ранньому віці. Під час аналізу біографій підприємців упадає в око те, що більшість людей, які ризикнули піти в бізнес, ще в дитинстві були одержимі незвичайними ідеями, розвивали в собі уміння мислити та мали таку собі «іскорку». Більшість мала можливість набратися першого практичного досвіду підприємництва та «малої» економіки у своєму мікрокосмосі. Аніта Роддік, засновниця поширеної у світі мережі «боді-шопів», у дитинстві торгувала коміксами. Готліб Дутвайлер, який своєю фірмою «Мігрос» створив 40 000 робочих місць, розводив на продаж білих мишей, морських свинок і кроликів. Психотерапевт і бізнесмен Петер Гьобель вважає, що роздуми можуть давати відчуття насолоди, а робота — приносити радість. Існує попит на дітей та молодь з непересічним мисленням, потяг яких до творчості та незалежності неможливо притлумити.
Під час аналізу біографій бізнесменів з’ясувалося також, що багато з них ще у дитячому віці, навчаючись у школі, докладали зусиль для того, щоб побороти намагання дорослих обмежити їхнє прагнення до самостійного мислення та розвитку ідей. Педагоги — руйнівники підприємницьких задатків характеру? Яких здобутків можна було би досягти, якби вдалося зменшити передбачуваний масштаб таких негативних втручань.
Набуває виразних контурів новий варіант освітньої катастрофи, яка полягає в тому, що система освіти не знаходить вичерпної відповіді на проблему масового безробіття. Освіта у майбутньому лише тоді забезпечуватиме що далі то більший кар’єрний ріст індивідуума у суспільстві, — а точніше кажучи, упевненість у завтрашньому дні, — якщо люди навчаться розвивати в собі підприємницьке бачення.
Попри все інше, це означає, що професійні педагоги повинні також навчатися цього і доводити його право на існування. Недостатньо обмежуватися кваліфікаційними умовами роботодавця і триматися за видимість повної зайнятості. Значно важливішим є виховання підприємницького духу, яке починається в ранньому дитинстві і сприймає підприємництво не лише як біографічну особливість, але й як основну кваліфікацію громадян у суспільстві.
«Ентерпренерство» в американському варіанті англійської мови є поняттям, яке важко перекласти іншими мовами. Воно означає розвиток інноваційних підприємницьких ідей та їх реалізацію на ринку.
Діти і внуки повоєнного покоління на Заході надто розбещені привілейованим економічним добробутом. Батьки негайно задовольняють дитячі забаганки, які неухильно зростають, — це такі собі швидкодіючі заспокійливі пігулки. Діти відучуються від того, що у психології називається здатністю щось заслужити, докласти до чогось зусиль. Розбещені діти не вміють пристосовуватися до складних життєвих умов.
У центральноєвропейській інсценізації дитинства закладені добрі наміри: ліквідація експлуатації дитячої праці, захист прав дітей.
Зворотний бік медалі — зростаючі тенденції надмірної опіки і перебільшення «дитячості» дитинства. Для дитини нашого суперечливого сьогодення важливо, щоб вона не зростала у тепличних умовах і щоб її не нашпиговували «заспокійливими пігулками».
Діти мають здатність самостійно розвиватися. Дорослі при цьому повинні не диктувати дитині, що і як робити, а намагатися зрозуміти її, супроводжувати в процесі дорослішання і ненав’язливо скеровувати в правильне русло, підтримуючи її креативність та прагнення до самостійності.