Що пройде красне літечко,
Повіють холода, холода,
Осиплеться їх листячко,
І понесе вода.
Ой, річенько, глубоконько!
Як хвилечки твої, твої,
Пробігли дні щасливії
І радощі моі.
До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна, весна.
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!
Стоїть гора високая,
Зеленый гай шумить, шумить,
Пташки співають голосно,
І річенька блищить...
РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНІ
Обработка А. В. АЛЕКСАНДРОВА
Розпрягайте, хлопці, коні
Та лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.[75]
Копав, копав криниченьку
У вишневому саду.
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?
Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать,
А за нею козаченько
Веде коня напувать.
Просив, просив відеречка,
Вона йому не дала,
Дарив, дарив з руки перстень,
Вона його не взяла.
Знаю, знаю, дівчинонько,
Чим я тебе разгнівив:
Що я вчора із вечора
Із другою говорив.
Вона ростом невеличка,
Ще й літами молода,
Руса коса до пояса,
В косі лента голуба.
ОЙ, ПРИ ЛУЖКУ, ПРИ ЛУЖКУ[77]
Кінь гуля по волі,
Солдат — по неволі...
Ой піймаю, загнуздаю
Шовковою уздою.
Ой, піймаю, загнуздаю
Шовковою уздою,
Вдарю шпорами під боки —
Кінь летить стрілою.
«Ой, лети, лети, мій коню,
Та й вихром несися,
Проти милої двора
Стойма становися!
Стойма становися
Та вдар копитами,
Чи не вийде дівчинонька
З чорними бровами».
Ой, не вийшла дівчинонька,
Вийшла її мати:
«Здоров, здоров, любий зятю,
Пожалуй у хату!»
«Я не хочу в хату,
Хочу у світлицю,
Розбуджу солодкий сон,
Красную дівицю!»
Дівчинонька встала,
Свій сон розказала,
Правою ручкою обняла
Та й поцілувала.
ДИВЛЮСЬ Я НА НЕБО
Слова М. ПЕТРЕНКО
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю,
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав!
Далеко за хмари, подальше від світу,
Шукать собі долі, на горе — привіту,
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,—
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей!
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?..
ВЗЯВ БИ Я БАНДУРУ
Взяв би я бандуру
Та й заграв, що знав.
Через ту бандуру
Бандуристом став.
А все через очі,
Коли б я їх мав,
За ті карі очі
Душу б я віддав.
Марусенько, люба,
Пожалій мене,
Візьми моє серце,
Дай мені своє.
Де Крим за горами,
Де сонечко сяє,
Там моя голубка
З жалю завмирає.
Взяв би я бандуру
Та й заграв, що знав,
Через ту бандуру
Бандуристом став.
ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ
Їхав козак за Дунай,
Сказав: «Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!»
Припев:
Лучше було б, лучше було б не ходити,
Лучше було б, лучше було б не любити,
Лучше було б, лучше було б та й не знать,
Як тепер, як тепер пропадать.