„Въ Ярославлѣ Петръ свидѣлся съ королемъ Августомъ и 30 мая заключенъ былъ между ними договоръ, въ силу котораго оба монарха обязались выставить корпусъ войска противъ шведовъ, a царь обязался дать королю 100.000 рублей и не вводить больше своихъ войскъ въ полъское королевство"[43].
„Вѣдомости, присланныя. чрезъ нѣмецкую почту Мая въ 10 день – напечaтaнныя въ Москвѣ 1711 г. мая въ 29 день. Изъ Львова отъ 22 апрѣля: Его царское величество въ Яворовѣ короля Августа (II) ждетъ. Русскія войска въ Полонное пошли и за ними польскія хоругви. Воевода Кіевскій отъ Бѣлой Церкви съ урономъ въ Бендеръ возратился. Отъ рубежа иной вѣдомости нѣтъ; токмо что король свѣйскій еще въ Бендерѣ ждетъ отчаяніемъ турецкой помощи".
„Діаріушъ или поденная. вѣдомость". «Вѣдомости», писанныя «изъ легару изъ Волоской земли изъ за Днестра за милю», напечатанныя въ Москвѣ 1711 г. іюня въ 22 день – упоминаютъ o свиданіи въ Ярославлѣ царя съ польскимъ королемъ[44].
«Царь Московскій Петръ Алексіевичъ былъ во Польщи и часъ немалый мешкалъ въ Яворовѣ зъ королевичомъ Его милостью Константиномъ[45]: a потомъ пошолъ зъ войсками своими въ землю Волоскую противко Турка".Послѣ замѣтки: „a у насъ явилася южь летучая саранча, першая але неслыхано густая
дня Августа и четвертаго и барзо шкодила, збожу и городамъ" – записано:
"Тогожь праве часу и царь Московскій повертаючи з землѣ турецкой ишолъ черезъ Золочовъ до Польски знову, a тамъ мало що скуралъ, бо му много войска побито и мусѣлъ o примиря просити[46]".
Roku tego (1711) cesarz turecki wypowiedział belium offensivum carowi moskiewskiemu, dając apertissime protekcyą królowi szwedzkiemu. A gdy car posłyszał, że się już turecka i tatarska potenсya wszystkiemi siłami na niego gotują, mając wojska dosyć w pogotowiu nad granicą samą wiszącego, od Wołoch, zamyślił uprzedzić Turków; jakoż tak uczynił. Zjechał car naprzód do Jarosławia, gdzie też i król August przybył w wielkim gronie senatorów polskich; chciał car, i król był tej intencyi,żeby było koniecznie namówić i wprawić w wojnę z Turczynem rzeczpospolitą ale żadną miarą przytomni senatorowie na to pozwolić nie chcieli, ani też mogli; bo decisio zaczęcia wojny do sejmu należy, a pakta też karłowickie jeszcze były nie wyszły, których expiracya czasu dopiero w r. p. 1724 była. Podczas tej rady sprawował hetman wielki koronny Sieniawski córce swojej chrzciny: ojców chrzestnych było trzech: król polski, car moskiewski i Rakocy. Wielkie tam ci levati parentes dali upominki, a najbogatsze ofiarował Rakocy, bo misę wielką złotą pełną klejnotów bardzo kosztownych. Dama, którą chrzczono, miała natenczas lat trzynaście; chrzciny owe nie w kościele były, ale w polu pod namiotami od prawowały się[47].
Годъ 1716
„Король Августъ съѣхался съ Петромъ вѣ Гданскѣ и Равѣ русской.
Тогожь року 
звязки (конфедераты), a особливо писарь коронный, Пана Сѣнявскаго гетмана коронного взяли въ неволю и долго подъ вартою держали: еднакже вышовши з подъ варты, Москву барзо великую до Польски впровадилъ; въ земли Львовской и на Подолю стояли. Енералъ Везбахъ стоялъ въ Золочевѣ, до Поморянъ пришла Москва 
дня Декабрія. Тогожь року найбольшій енералъ Московскій на имя Ренъ умеръ въ Бродахъ[48]".
Годъ 1718
Ha прошеніе и жалобы уніатовъ Петръ В. заступается за нихъ передъ короломъ Августомъ II. на основаніи дстовора, 9 марта ст. ст.[49].
Годъ 1722
Петръ заступается передъ королемъ Августомъ за притѣсненное населеніе православное въ Полъщѣ 2 мая.
Петръ чрезъ посредство секретаря папскаго Спиноли дѣлаетъ представленіе папѣ Инокентію XIII относительно угнетенія неуніатовъ въ Польщѣ латинскимъ духовенствомъ, 25 мая.[50]
"Повелѣлъ мнѣ ero величество писать къ вашему преимуществу, чтобъ вы представили дѣло верховнѣйшему понтифексу и склонили бы его послатъ въ Полыцу крѣпкій указъ не обижать людей греческаго исповѣданія въ противностъ трактатамъ, но дать совѣсти ихъ покой и свободу; ибо надъ совѣстію одинъ Богъ имѣетъ властъ. И если католики польскіе и литовскіе не перестанутъ гнать христіанъ греческаго закона и принуждать ихъ съ такимъ непристойнымъ насиліемъ къ уніи, то его императорское величество принужденъ будетъ, противъ своего желанія, въ возмездіе запретить духовнымъ латинскаго закона отправлять въ Россіи свое богослуженіе''[51].
47
Dzieje Polski pod panowaniem Augusta II. Od roku 1696–1728 opisał współczesny Erazm Otwinowski. W Krakowie, 1849.
51
Письмо канцлера Головкина къ кардиналу Спинолѣ, переданиое чрезъ іезуита Николая Джанпріамо, возвращавшагося въ Италію чрезъ Россію изъ Китая. – Исторія Россіи въ эпоху преобразованія. С. Соловьева.