— А в другому черевику нички нема? От би зараз косячелу на зло врагам, як ти кажеш. Правда, запальнички в нас забрали.
— Ех, була б тут запальничка, був би рай, а не пекло… Знаєш цей анекдот?
— Нє. Розкажи.
Так почався двогодинний марафон анекдотів. Від нервів, і «на зло врагам», вони реготали так, що горами десь далеко йшла луна. А враги таки злилися: кричали щось на своєму нявкотливо-гавкотливому діалекті, стукали по ґратах і, нарешті, вилили через ґрати склянку холодної води.
— Гиги, відра не нашлось. Мамі своїй на голову вилий, козеліно!
Але і від склянки стало мокро. І зрозуміло, скільки часу минуло.
— Шо вони там так довбуться? Ну, прийшли би, сказали: з вас штраф і фанарік.
— Це якщо тут за траву не передбачено смертної кари, як в Малайзії чи Сінгапурі.
— Та ну. Це все одно, що в нас би за цукрові буряки людей коцали.
Минав підвечірній час. Глиняні стіни з жовтуватих робились коричневими — сонце сідало. Скільки ще сидіти їм — невідомо.
— От блін, хоч щось би розуміти з того, що вони там кажуть! — йорзала Редька.
— Може, краще й не розуміти, — задумано відповів Дордже.
Тут щось стукнуло по ґратах високо під стелею.
— Шо за стукачі там? — крикнула Редька і попала в точку: там був їх ображений провідничок Амі.
— Тумолоу, біг бос кам хі ток ту ю! — прошипів із-під стелі він, і, перш ніж зрозуміли, що він сказав, Редька і Дордже хором, як у дитсадку, крикнули:
— Пішов ти на хуй!
Секунду мовчали, потім зареготали так, що тюремники точно вирішили, що не весь «віз» конфісковано.
— На біса нам ше бос їхній тут? Питати про сексуальну орієнтацію? Чи вчитися крутити косяки у заграничних спеціалістів?
Але як би Редька не намагалася себе збадьорити дурнуватими жартами, їй таки було страшно.
Ішов, не кваплячись, час, надворі стемніло, а нічого не мінялося, навіть тюремного рису з водою ніхто їм не заніс. Дореготалися.
Редька позіхнула.
— От ми тут із тобою застрягли в цій каталажці самопальній, і єдина розвага — втикати в павутину. Бо нема вже ні анекдотів, ні тем для розмов.
— Добре хоч павутина є… — Дордже подув у куток, завішаний павучими фіранками. Густе плетиво майже не колихнулося.
— А ще є вікно. — Редьчині спроби розважити їх нагадували безплатний виступ циркової трупи обласного скликання у дитячій лікарні.
— Та, таке вікно…
— Яке? Нармальне. Голова пролізе — значить весь пролізеш. Мене так сестра в дитинстві вчила. Правда, казала, що коли я виросту, міряти прийдеться вже по дупі.
— Дупа. Яке класне слово, — посміхнувся Дордже. — Мене твій тато навчив.
— Ага. А ще є срака, попа і жопа. Жопа і Маша — так звати двох собак моєї подруги одної, з Торуня, в Польщі. Знаєш?
— Угу. Старе німецьке місто.
— При чому вони спочатку назвали так свою таксу — слово їм, бач, сподобалося — а потім уже взнали, що це російською значить.
— Кхх…
— Ну ти і смієшся.
— Нє, це я кашляю так.
— А, ну будь здоровий. А ще в моїх двоюрідних сестер кішку звали Муші. Теж взнали, що воно таке, вже аж коли виросли і фільми для дорослих дивитися почали.
— Ех, я би зараз втикнув у фільмець якийсь, — Дордже і собі розпозіхався, — чи й поспав би. На м’якенькому. Хоча б на циновочці чи каріматі, так сни цікавіші, ніж на голому бетоні.
— І нирочки ціліші.
— Ага.
І тут зненацька Редьку понесло.
— От я сиджу і думаю, скільки одночасно цікавих всяких штук відбувається на землі, поки ми тут у темряві. Хтось стоїть на порозі велетенського відкриття в собі самому. Хтось на щось сподівається, когось чекає, і не може через це спати. Хтось сидить собі на березі океану в Ґоа і дивиться на місяць, і йому хрустить пісок на зубах, того він харкається і не встигає сказати дівчині, щоби вийшла за нього, а потім момент уже не той.
— А хтось у тій же Індії помирає з голоду, бо земля не родить від солі.
— …хтось купив собі купу нового одягу і тепер мучиться, що би то вдягти на найближчу вечірку, щоби добре виглядати в світських хроніках. Це, мабуть, моя сестра.
— …а хтось відчуває, що його зоря закотилася, що він старіє, і що єдиним другом лишився віскі, й що щастя можна купити. Спершу по 36 євро за пляшку, а потім усе за менше й менше, і щастя стає не таким якісним, зато гарантовано вставляє…
— …хтось нещасливо закоханий мчить світ за очі на машині, випиваючи каву на заправці й думаючи, ну коли це все скінчиться.