— Так, ану вишикуйтесь мені, — скомандував візник. — Ми у серйозній справі прийшли, тож і виглядати маємо відповідно.
За цими словами вони рушили до дверей.
Ройбен постукав. Найбільш несміливі музиканти, повідвертавшись убік, почали поправляти свої капелюхи й розглядати перший ліпший кущ, який тільки втрапляв їм в око. Якби комусь спало на думку в той момент виглянути у вікно, то він би точно вирішив, що їхній візит, хоч що б він мав на меті, був цілком випадковим та якимось чином стосувався кущів та галявини перед будинком священика і аж ніяк не був добре спланованим кроком. Ройбену ж траплялося частенько тут бувати: то багаж привозив, то вугілля чи дрова, то ще щось, тому перед будинком священика його вже не опановував той побожний страх, який спер груди його товаришам. Він весь цей час не зводив очей з дверного молотка, однак, не запримітивши в ньому нічого особливого, перевів погляд на сучок, що був у дверях, й заходився вивчати звивисті лінії деревних волокон.
— Сер, до вас прийшли! Візник Деві, старий Вільям Деві, молодий Річард Деві і весь парафіяльний хор на додачу, окрім хіба що хлопчаків-хористів! Хочуть з вами поговорити! — повідомила містеру Мейболду служниця, просунувши голову у двері його кабінету. Її зіниці розширилися, ніби кола на воді.
— Весь хор? — перепитав приголомшений священик (кількома словами його можна описати як привабливого молодого чоловіка зі сміливим поглядом, сором’язливою посмішкою й нічим не примітним носом). Він перестав писати й подивився на свою служницю так, ніби він уже десь її бачив, але ніяк не міг згадати де.
— І схоже, вони налаштовані рішуче. А візник Деві не дивиться ні праворуч, ні ліворуч, а втупився в одну точку — не інакше, як щось задумав!
— Увесь хор, — повторив священик собі під ніс, сподіваючись, що ця проста хитрість допоможе прояснити, чим він завдячує таким гостям.
— Так, всі музиканти до єдиного, щоб мені провалитися! — служниця добре знала місцевих жителів, оскільки сама виросла у цьому ж селі. — Ну, на це можна було сподіватися, усе село каже, що...
— Усе село? Треба ж таке, я й не знав, що до моєї скромної особи такий інтерес! — вигукнув священик, а його обличчя за кольором стало нагадувати не то троянду, не то півонію. — Ну, і що кажуть?
— Кажуть, що хор дасть вам прикурити! Пробачте за відвертість, сер.
Тут священик раптом згадав, що дав собі слово більше ніколи не питати у Джейн її думки. Із виразу його обличчя служниця здогадалася про це і, не встиг містер Мейболд гукнути “Впусти їх, Джейн!”, як вона одразу ж зникла в коридорі, потираючи вм’ятину на чолі від одвірка.
Через кілька хвилин у коридорі почулося приглушене човгання й штовханина. Потім музиканти так довго й ретельно вичищали черевики, що можна було подумати, ніби на них поналипали тонни бруду, хоч насправді надворі було зовсім сухо і на їхньому взутті, нещодавно наваксованому, а у Діка ще й начищеному до блиску, не було жодної плями. Швидше за все, така ретельність пояснювалася бажанням показати, що вони люди виховані й не нехтують правилами ввічливості навіть за сухої погоди. Нарешті почувся владний шепіт.
— Так, а тепер стійте смирно і чекайте тут! І щоб я не чув ані звуку. Станьте попід самою стіною, щоб можна було спокійно пройти й не довелося пролазити між вами. А ми пішли, — голос належав візникові.
— Я хочу піти з вами і все побачити на власні очі! — гукнув Ліф пронизливим голосом.
— Був би ти розумніший, Ліфе, то, може б, і пішов. — сказав хтось.
— Я ніколи в житті не бачив, як музиканти приходять до священика поговорити про справи, — благав Ліф. — Ну будь ласка, хоч одним оком!
— Та добре вже, підеш із нами, — не витримав візник. — Від тебе, як від полови в каші — ані шкоди, ані користі. Ну що, ходімо, — і Ройбен, старий Вільям та Ліф увійшли до кімнати.
— Пробачте, що ми так до вас заявилися, сер, — сказав Ройбен, знявши капелюха і тримаючи його в лівій руці, а права при цьому ніби торкалася ще одного уявного капелюха на голові. — Ми прийшли поговорити з вами як цивілізовані люди. Сподіваємося, ви не образитесь?
— Що ви, звичайно ж ні, — запевнив містер Мейболд.
— Це мій старий батько, Вільям Деві, сер.