— Мені все дуже цікаво.
Слова вдарились об дзвінку площину робочого столу Джей Сі, наче жменя дерев’яних жетонів.
— Це тішить, — дещо роздратовано відповіла Джей Сі. — Ви могли би багато чого навчитися за місяць стажування в цій редакції, якби хоч трохи закасали рукави. Дівчина, яка стажувалася до вас, не думала про всілякі модні покази. Вона перейшла з цієї редакції одразу в «Тайм».
— Ого, — відказала я тим самим загробним тоном. — Стрімко!
— Звісно, у вас попереду ще рік у коледжі, — трохи пом’якшала Джей Сі. — Що плануєте робити після випуску?
Як мені здавалось, я завжди прагнула отримати щедру стипендію в університеті чи грант на навчання в різних куточках Європи, а потім хотіла викладати й писати поетичні книжки, або працювати десь редакторкою і писати поетичні книжки. Зазвичай я так і відповідала без зайвих роздумів.
— Не знаю поки що, — почула я свій голос. Мене глибоко вразили мої ж слова, бо, промовивши їх, я тієї-таки миті зрозуміла, що так воно і є.
Це прозвучало правдиво, і я впізнала правду: так буває, коли біля твого будинку постійно крутиться якийсь незнайомець, а потім набирається духу, стукає в двері, називається твоїм батьком, і він схожий на тебе, тож розумієш, що він і справді твій батько, а той, кого ти вважала своїм батьком усе життя, виявляється самозванцем.
— Не знаю поки що.
— Так ви ніколи нічого не досягнете.
Джей Сі на хвилину замовкла.
— Скільки мов ви знаєте?
— Ой, трохи читаю французькою, мабуть, а ще завжди хотіла вивчити німецьку.
Про бажання вивчити німецьку я всім розповідала вже років зо п’ять.
Моя мати говорила німецькою в дитинстві, коли її привезли в Америку, і за це під час Першої світової діти в школі жбурляли в неї камінням. Мій німецькомовний батько, якого не стало, коли мені було дев’ять, приїхав із якогось маніакально-депресивного хутора в чорному осерді Пруссії. Мій молодший брат на той час жив у Берліні за Експериментальною програмою міжнародного обміну і говорив німецькою, як рідною.
Та я замовчувала один важливий нюанс: щоразу, коли я розгортала німецький словник, досить було одного погляду на щільні рядки чорних літер, подібні до колючого дроту, щоб мій розум стискався, мов стулки молюска.
— Я завжди хотіла працювати у видавничій сфері, — спробувала вхопитися за нитку, яка могла вивести мене назад до впевненої самоподачі, що раніше так добре мені давалася. — Певно, спробую влаштуватися в якесь видавництво.
— Вам варто впевнено читати французькою та німецькою, — безжально вела Джей Сі. — І, можливо, ще кількома мовами, наприклад, іспанською та італійською, а ще ліпше — російською. Сотні дівчат щочервня приїжджають у Нью-Йорк із наміром стати редакторками. Ви маєте бути в змозі запропонувати більше за пересічних людей. Тому бажано вивчити кілька мов.
Я не наважилася відповісти Джей Сі, що на останньому курсі коледжу в розкладі не буде жодної шпарини для вивчення мов. Я навчалася за персональною стипендіальною програмою, де заохочували незалежність, тож увесь час, за винятком теоретичного курсу про доробок Толстого й Достоєвського та практичного курсу з поетичної композиції, я присвячуватиму дослідженню якоїсь розпливчастої теми у творах Джеймса Джойса. З темою я ще не визначилася, тому що досі не прочитала «Фіннеґанових поминок», але мій керівник дуже вболівав за мене й обіцяв дати кілька зачіпок щодо образу близнят.
— Я спробую, — відповіла я Джей Сі. — Можу записатися на початковий рівень інтенсивних курсів німецької, у них саме набір.
Тієї миті я вірила, що справді зможу. Я вміла добувати дозволи кураторки на всілякі незвичні штуки. Вона ставилася до мене як до цікавого досліду.
У коледжі я мала взяти два обов’язкові курси, хімію та фізику. Доти в мене вже був курс ботаніки, і я дуже добре впоралась. Упродовж року я не дала жодної неправильної відповіді на запитання в контрольних і навіть якийсь час жартома обмірковувала ідею стати ботаніком і поїхати вивчати дикі трави Африки чи південноамериканські дощові ліси, бо на такі оригінальні штуки в дивних місцинах можна отримати щедріші гранти, ніж на вивчення мистецтва в Італії чи англійської в Англії, — конкуренція значно менша.