— Інакше кажучи, сьогодні тобі ніде переночувати! — сказав Антон Лупан.
— То пусте, я йду з вами не тому, що мені ніде переночувати! — відповів Ієремія обурено.
За такими балачками вони непомітно дістались до порту. Антон ще здалеку побачив повіз та візника, який дрімав, але спершу подався до судна, пильно придивляючись до нього. На палубі — ні душі. Вітрила сяк-так згорнені на реях, скрізь валялися бухти канатів, що свідчило про недбальство екіпажу, з носового люка пахло смаженою бараниною.
Ієремія теж підійшов, жадібно вдихаючи пахощі.
— Але ж ви мені не сказали, як і куди ми вирушаємо, пане! — обізвався він, витягуючи шию до люка.
— Герасіме!.. Ісмаїле!.. Ви оглухли, негідники? — почувся розлючений голос, і на палубі з'явився капітан, тягнучи за собою якийсь тюк, але ніхто не вийшов йому допомогти. З кубрика чувся сміх і веселі вигуки.
— Гуляєте за мої гроші! — вигукнув капітан, безсило лютуючи. — Ну, стривайте, ось прийдемо в Пірей, я вам покажу!
Ієремія не дуже дослухався до тих криків, тим паче, що розумів не всі грецькі слова, а слухав Антона Лупана, який розповідав йому про майбутню дорогу. Потім сказав, дивлячись якось скоса:
— Я не знаю, де ця країна, але з ваших слів виходить, що туди треба йти цілий рік.
— А може, й два!
— Та що ви кажете?
Ієремія був радше цікавий, аніж переляканий, і вже дивився не скоса, а прямо, і в очах його виблискували іскорки.
Капітан, оскільки ніхто з команди не прийшов йому допомогти, сам-один посунув до трапа, тягнучи за собою тюк. Антон Лупан жваво привітав його, заступивши дорогу:
— Добрий день, капітане Яні!
Капітан виплюнув сигару з зубів.
— А ти звідки знаєш, що я капітан Яні?
Незнайомець на причалі хитрувато усміхнувся йому:
— Варто тільки глянути на вас, то одразу побачиш, що ви капітан. Та ще й який капітан! Я, правду кажучи, навіть подумав, що ви можете бути власником великого вантажного судна.
Кір Яні надувся, розправив груди, глянув орлом. Потім сплюнув, прикидаючись сердитим.
— Мені не треба великого судна, братику. Мені краще бути капітаном на власному кораблі!
— А оцей прекрасний корабель ваш?
Та одразу збагнувши, що передав куті меду, не дав йому оговтатись, бо капітан міг би й справді розсердитись. Він назвав його Яні — так звалися всі капітани з архіпелагу. Отже, швиденько постарався перемінити мову на інше й сказав: