Саркастичний. Атож: скажіть і джентльменові, звідки він, якщо вам охота ще погадати.
Записувач. Челтнем, Гарроу, Кембридж та Індія.
Джентльмен. Все правильно.
Регіт. Симпатії схиляються на бік записувача. Вигуки: «Вчистив йому як по писаному!» — «Він усе про всіх знає!» — «Чули, як він розказав панові, звідки той походить» — тощо.
Джентльмен. Чи смію запитати вас, пане: ви цим заробляєте собі на прожиття у мюзик-холі?
Записувач. Я вже подумував про це. Може, колись і цим займуся.
Дощ перестав, і люди з дальшого краю натовпу один по одному розходяться.
Квіткарка(обурена тим, що всі засимпатизували записувачеві). Ніякий він не джентльмен, ні-ні! Бідну дівчину ображає!
Дочка(втративши терпець, ліктями пробивається і штовхає джентльмена, який чемно відходить за колону). Де лихий носить нашого Фредді? Я схоплю пнивмонію, як ще хоч хвилину простою на цьому протязі!
Записувач(сам до себе, квапливо занотовуючи її вимову «пнивмонії»). Ерлскорт!
Дочка(люто). Прошу вас тримати при собі свої нахабні зауваження!
Записувач. Невже я вимовив це вголос? Просто вихопилось. Прошу пробачення. А ваша матінка, безперечно, з Епсома.
Мати(виходячи наперед і стаючи поміж дочкою і записувачем). Чудеса та й годі! Я виросла в Тлуст-Леді-парку, що біля Епсома.
Записувач(галасливо тішачись). Ха! Ха! ТлустЛеді-парк! Достобіса колоритна назва! Але даруйте мені… (До дочки). Вам потрібне таксі, чи не так?
Дочка. Не смійте чіпати мене!
Мати. Ну, Кларочко, прошу тебе! (Дочка на відповідь сердито знизує плечима й погордо відходить геть). Ми були б такі вдячні вам, пане, коли б ви знайшли для нас таксі! (Записувач дістає з кишені свистка). Ой, спасибі вам! (Відходить до дочки).
Записувач пронизливо свистить.
Саркастичний. Бачите? Так я й знав: він просто перевдягнений поліцай!
Перехожий. То не поліційний свисток — то свисток спортивний.
Квіткарка(все ще поглинута своїми ображеними почуттями). Він не має права зазіхати на мою рипутацію. Мені своя рипутація так само дорога, як і першій-ліпшій леді.
Записувач. Чи ви помітили: вже зо дві хвилини, як дощ припинився?
Перехожий. Таки припинився! Чом би не сказати цього зразу? А то ми витратили стільки часу, слухаючи ваше дурне базікання. (Виходить з-під укриття, прямуючи до Странду).
Саркастичний. А я вам скажу, де ви виросли. Ваш рідний дім — Ан-вел. Вертайтесь до свого притулку, де всі такі мудрі, як ви.
Записувач(послужливо). Не Анвел, а Ганвел.
Саркастичний(зумисне кривляючись, щоб показати, як по-різному вони розмовляють). Спасибі, пане-вчителю! Ха, ха! Зоставайтеся здоровесенькі! (Торкається рукою свого капелюха з підкреслено глузливою шанобливістю і звільна йде геть).
Квіткарка. Отак страхати людей! А якби на нього отак?
Мати. От уже й вигодинилось, Кларо! Ходімо, прогуляймося до автобуса! (Підібравши свої спідниці вище кісточок, квапливо йде в напрямку до Странду).
Дочка. А як же таксі… (Мати її вже не чує). Ох, яка докука! (Сердито йде слідом за матір’ю).
Всі вже досі порозходились, окрім записувача, джентльмена та квіткарки, що сидить, даючи лад кошикові й стиха нарікаючи на лиху свою долю.
Квіткарка. Бідна я дівчинонька! Як та м’ята при дорозі: хто не йде, той скубне.
Джентльмен(вертаючись на попереднє своє місце ліворуч від записувача). Чи можна вас запитати: як це у вас виходить?
Записувач. Сама фонетика, більш нічого. Сама наука про вимову. Це мій фах і моє улюблене захоплення. Щасливий той, хто може зробити зі свого хобі прожиток! От ви можете відрізнити за наріччям, хто з Ірландії, а хто — з Йоркширу. А я визначаю місце кожної людини в межах шести миль. У Лондоні — в межах двох миль, іноді — двох вулиць.
Квіткарка. І стида він не має, нелюд, боягуз!
Джентльмен. А що, цього вам стає на прожиток?
Записувач. О так, ще й на добрий прожиток! Наш вік — вік вискочнів. Скоробагатьки починають у Кентиштауні вісьмома десятками фунтів на рік і незабаром опиняються на Парк-Лейні зі стома тисячами річного прибутку. Хочуть вони позбутися свого Кентиш-тауна і не можуть: видають себе кожнісіньким словом! Я ж можу навчити їх…