Квіткарка. Сікається до бідної дівчини! Не твоє мелеться — не бігай з…
Записувач(вибухає). Особо жіночого роду! Негайно припини це огидне скигління або пошукай собі прихистку десь під іншим храмом!
Квіткарка(з несмілим викликом). Я маю таке саме право буть тут, як і ви!
Записувач. Створіння, що видає такі гнітючі й гидотні звуки, не має права бути хоч би й де — не має права на життя! Затям: ти — людська істота, наділена душею і божественним даром ясного, виразного слова, а твоя рідна мова — це мова Шекспіра, Мільтона та Біблії, тож не курникай тут, неначе хвора голубиця!
Квіткарка(цілковито приголомшена, втягнувши голову в плечі й спідлоба витріщившись на нього із змішаним почуттям зачудування й протесту). Ах-ах-ах-о-о-о-у!
Записувач(знов вихопивши записника з кишені). Господи! Що за звук! (Записує, тоді випростує руку з розгорнутим записником і читає, точно відтворюючи її голосівки). Ах-ах-ах-о-о-о-у!
Квіткарка(розсмішена його лицедійством, сміється мимоволі). А хай йому!
Записувач. Бачите оцю істоту з її вуличною англійщиною? Таж оця англійщина не дасть їй виповзти з канави, поки її й віку. Так от, пане, за три місяці я провів би цю дівчину як герцогиню на садовий прийом до якого-небудь посла. Міг би навіть улаштувати її покоївкою в якоїсь леді чи продавщицею в крамниці, а для цього потрібно краще розмовляти по-англійському.
Квіткарка. Про що це ви?
Записувач. А про те саме — ти, розчавлена капустино, ти, ганьбо шляхетної архітектури цих колон, ти, втілена кривдо англійської мови: я міг би зробити з тебе царицю Савську. (До джентльмена). Ви повірите в таке?
Джентльмен. Авжеж, повірю. Я сам вивчаю індійські діалекти і…
Записувач(із жвавим зацікавленням). Справді? А чи знайомі ви з полковником Пікерінґом, автором «Санскритського розмовника»?
Джентльмен. Я ж і є полковник Пікерінґ. А ви хто?
Записувач. Генрі Гіґінс, автор «Універсальної абетки» Гіґінса.
Джентльмен(з ентузіазмом). Я ж приїхав з Індії, аби познайомитися з вами!
Гіґінс. А я збирався в Індію, аби з вами познайомитися!
Пікерінґ. Де ви мешкаєте?
Гіґінс. Вімпол-стріт, 27А. Приходьте до мене завтра.
Пікерінґ. Я зупинився в «Карлтоні». Ходімо зараз зі мною та й погомонімо трохи за вечерею.
Гіґінс. А й справді!
Квіткарка(до Пікерінґа, коли той проходить повз неї). Купіть квіточку, ласкавий пане! Мені ж нічим заплатити за квартиру.
Пікерінґ. У мене справді немає дрібних грошей. Перепрошую. (Іде геть).
Гіґінс(обурений брехливістю дівчини). Брехуха! Ти ж була сказала, що можеш розміняти півкрони.
Квіткарка(скочивши на ноги, у відчаї). Чи ти цвяхами начинений, ти, колючка?! (Жбурляючи кошика йому під ноги). Забирай усе це к бісу за шість пенсів!
Годинник на дзвіниці вибиває половину дванадцятої.
Гіґінс(вчуваючи в годинникових бамканнях глас Божий, що докоряє йому за фарисейський брак милосердя до вбогої). Нагадує! (Урочисто підіймає свого капелюха, тоді кидає жменю монет у кошик і йде слідом за Пікерінґом).
Квіткарка(дістаючи з кошика півкрони). Ах-оо-уу! (Дістаючи два флорини). Ааах-оо-уу! (Дістаючи ще кілька монет). Аааааах-оо-уу! (Дістаючи півсоверена). Ааааааааааах-оо-уу!
Фредді(вискакуючи з таксі). Зловив врешті одне! Егей! (До дівчини). Де ті дві дами, що тут стояли?
Квіткарка. Пішли на автобус, коли дощ перестав.
Фредді. І зоставили мене з цим таксі! Прокляття!
Квіткарка(величаючись). Не журіться, юначе! Я поїду на ваших таксях додому. (Не йде, а пливе до машини. Водій відводить руку за спину й міцно тримає дверцята, щоб не впустити її. Цілком розуміючи його недовіру, квіткарка показує водієві жменю грошей). Плата за таксі — дрібничка для мене, Чарлі! (Той осміхається й відчиняє дверцята). Отак! А куди кошика діти?
Водій. Давай сюди. Два пенси доплати.