Гіґінс(різко, впізнавши її з неприхованим розчаруванням і зразу ж по-дитячому роблячи з цього нестерпну прикрість). Ну, та це ж та дівчина, яку я занотував учора ввечері! Пуття з неї ніякого: ліссонґровського жарґону я вже зробив собі записів, скільки хотів, і не збираюсь витрачати на це зайвого валика. (До дівчини). Забирайся геть — мені ти не потрібна.
Квіткарка. А ви не будьте такі зухвалі! Бо ще й не вислухали, чого я прийшла. (До місіс Пірс, що на порозі чекає подальших вказівок). Ви сказали йому, що я приїхала на таксях?
Місіс Пірс. Які дурниці, дівчино! Невже ти гадаєш, що такому джентльменові, як містер Гіґінс, залежить на тому, чим ти там приїхала?
Квіткарка. Ти ба, які ми горді! Але ж він не гребує уроками, тільки не він: сама чула, як він казав. Що ж, я не прийшла сюди випрошувати кумплиментів, і якщо мої гроші не підходять, то подамся деінде.
Гіґінс. Не підходять для чого?
Квіткарка. Не для чого, а для кого: не підходять для ва-ас! Тепер ви втямили, ге ж? Я прийшла брати уроки, ось так! І платити за них ти-еж, будьте певні!
Гіґінс(ошелешено). Ну!!! (Хапнувши повітря, бо йому забило дух). І що ж я, по-твоєму, повинен тобі відповісти?
Квіткарка. Я думаю собі, коли б ви були джинтельменом, то сказали б мені сісти. Чи ж я не сказала, що принесла вам заробіток?
Гіґінс. Що ж нам робити, Пікерінґу: попросити це нахабне дівчисько сісти чи викинути його у вікно?
Квіткарка(злякано забігши в куток до рояля й зацьковано роззираючись звідти). Ах-ах-ох-о-о-о-у! (Ображено пхикаючи). Не хочу, щоб мене взивали нахабним дівчиськом! Адже я сказала, що платитиму, як леді.
Обидва чоловіка, остовпівши з подиву, видивляються на неї з другого кінця кімнати.
Пікерінґ(лагідно). Чого ж ви бажаєте?
Квіткарка. Бажаю стати продавщицею у квітковому магазині, щоб не стирчать із кошиком на розі ТотнемКорт-роуд. Але ж мене туди не візьмуть, поки я не навчуся балакать по-панському. А він же сказав, що міг би навчити мене. Ну, ось я і прийшла, і ладна платить йому, нічого не випрошую, а він: викину! — наче я покидьок.
Місіс Пірс. Як це ви, дівчино, могли собі придумати таку дурницю, ніби ви спроможні платити містерові Гіґінсу?
Квіткарка. А чом би й ні? Я знаю, скільки платять за уроки, як і ви знаєте, і я готова платити, скільки треба.
Гіґінс. Скільки ж?
Квіткарка(тріумфуючи, вертається ближче до нього). Оце ви нарешті заговорили! Я знала, що ви не втерпите, коли вчуєте нагоду забрать собі назад дещицю з того, що ви кинули мені учора ввечері. (По-змовницьки). Були гульнули трохи, ге ж?
Гіґінс(владно). Сідайте!
Квіткарка. Ох, якщо ви хочете розважитись за мій рахунок…
Гіґінс(громовим голосом). Сідайте!!!
Місіс Пірс(суворо). Сідайте, дівчино. Робіть, як вам кажуть.
Квіткарка. Ах-ах-ах-о-о-у! (Вона стоїть, із змішаним виразом затятости й збентеження на обличчі).
Пікерінґ(дуже чемно). Будьте ласкаві, сідайте! (Ставить третього стільця біля килимка перед каміном, поміж собою і Гіґінсом).
Квіткарка(сором’язливо). То вже й сяду! (Вона сідає; Пікерінґ вертається до килимка).
Гіґінс. Як вас звати?
Квіткарка. Лайза Дулитл.
Гіґінс(поважно декламує).
Пікерінґ. Гніздечко знайшли, в нім яєчок чотири…
Гіґінс. Взяли по одненькому — трійко лишили.
Чоловіки сміються, щиро тішачись своїм жартом.
Лайза. Ой, не дурійте!
Місіс Пірс(стаючи в Лайзи за спиною). Ви не повинні казати отаке джентльменові.
Лайза. А чого він не говорить до мене розсудливо?
Гіґінс. Повернулися до діла! Скільки ж ви пропонуєте платити мені за уроки?
Лайза. О, я знаю, що по чім! Одна пані, подруга моя, бере уроки хранцузької у щирого хранцузького джинтельмена — по вісімнадцять пенсів за годину. Либонь, совість вам не дозволить здерти з мене за навчання моєї рідної мови стільки ж, скільки б ви взяли за хранцузьку. Тож я даю вам шилінг — і не більш! Або так, або ніяк!