Краса Будинку безмірна; Добрість його нескінченна.
Опис Світу
ЗАПИС ВІД СЬОМОГО ДНЯ П’ЯТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ
Я рішучо налаштований дослідити за своє життя якомога більше Світу. Із цією метою я подорожував аж до Дев’ятсот Шістдесятої Зали на Заході, Вісімсот Дев’яностої Зали на Півночі та Сімсот Шістдесят Восьмої Зали на Півдні. Я видирався до Верхніх Зал, де поволі снують Хмари й несподівано виринають із Туманів Статуї. Досліджував Затоплені Зали, де Темні Води вкриті білим лататтям. Бачив Занепалі Зали Сходу, в яких Стелі, Долівка (а подекуди і Стіни!) обвалилися, а напівтемряву розтинають промені сірого Світла.
У всіх цих місцях я стояв на Порозі й дивився вперед. Ніколи не бачив жодної вказівки на те, що Світ наближається до Кінця, — лише звичайні Зали та Проходи, що тягнуться в Далечінь.
Немає жодної Зали, жодного Вестибюля, жодних Сходів, увесь доступний простір, хоча то там, то тут можна натрапити на Порожній Постамент, Нішу чи Апсиду або й на порожнє місце на Стіні, загалом оздобленій Статуями. Ці Прогалини в певному розумінні такі ж таємничі, як і самі Статуї.
Я зауважив, що, хоча Статуї в одній Залі мають більш-менш однакові розміри, між Залами існують суттєві відмінності. В одних місцях фігури вдвічі або втричі вищі за Людську Істоту, в інших мають приблизно натуральну величину, а де-не-де доходять мені лише до плеча. Статуї, що містяться в Затоплених Залах, велетенські — від п’ятнадцяти до двадцяти метрів заввишки, — та вони є винятком.
Я завів Каталог, у якому збираюся фіксувати Положення, Розмір і Тему кожної Статуї, а також будь-які інші цікаві факти. Наразі я повністю описав лише Першу та Другу Південно-Західні Зали й займаюся Третьою. Від колосального масштабу цієї роботи мені часом трохи паморочиться голова, та як учений і дослідник я зобов’язаний свідчити про Розкоші Світу.
Вікна Будинку виходять на Великі Подвір’я — голі, порожні місця, вимощені каменем. Подвір’я загалом чотирибічні, хоча подекуди трапляються з шістьма чи вісьмома боками — або лише трьома (такі Подвір’я доволі дивні й похмурі).
За межами Будинку є лише Небесні Тіла: Сонце, Місяць і Зорі.
Будинок має три Рівні. Нижні Зали — це Царство Припливів; їхні Вікна, якщо дивитися на них через Подвір’я, сіро-зелені від неспокійних Вод і білі від бризок Піни. Нижні Зали забезпечують харчування у вигляді риби, ракоподібних і морської рослинності.
Верхні Зали — це, як я вже казав, Царство Хмар. Їхні Вікна сіро-білі й затуманені. Іноді можна побачити, як цілу вервечку Вікон несподівано освітлює блискавка. Верхні Зали дають Свіжу Воду, що проливається у Вестибюлях Дощем і стікає Потоками зі Стін і Сходів.
Між цими двома (загалом непридатними для життя) Рівнями є Середні Зали, які є Царством птахів і людей. Прекрасна Впорядкованість Будинку дає нам Життя.
Цього ранку я визирнув із Вікна у Вісімнадцятій Південно-Східній Залі. Побачив, як по той бік Подвір’я визирає з Вікна Однодумець[5]. Вікно було високе й темне; шляхетна голова Однодумця з його високим чолом і охайно підстриженою бородою виднілася в Кутку. Він загубився в роздумах, як це дуже часто з ним буває. Я помахав йому рукою. Він мене не побачив. Я помахав енергійніше. Поскакав із великим завзяттям. Але Вікон у Будинку чимало, і він мене не побачив.
Повний список людей, які коли-небудь жили, і відомості про них
ЗАПИС ВІД ДЕСЯТОГО ДНЯ П’ЯТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ
Від виникнення Світу однозначно існувало п’ятнадцятеро людей. Можливо, їх було й більше, але я науковець і мушу спиратися на докази. Із п’ятнадцятьох людей, чиє існування можна підтвердити, живими наразі є лише я та Однодумець.
Тепер я назву п’ятнадцятьох людей, зазначивши там, де це має значення, їхнє положення.
Особа Перша: Я сам
Я вважаю, що мені від тридцяти до тридцяти п’яти років. Я маю зріст близько 1,83 метра та струнку статуру.
Особа Друга: Однодумець
За моїми підрахунками, Однодумець має від п’ятдесяти до шістдесяти років. Його зріст — близько 1,88 метра, і він, подібно до мене, відзначається стрункістю. Він сильний і підтягнутий як на свій вік. Його шкіра має блідо-оливковий колір. Його коротке волосся та вуса темно-брунатні. Він має бороду, що сивіє (вже майже стала білою); вона охайно підрівняна і злегка загострена. Особливо витончені кістки його черепа: яскраво виражені аристократичні вилиці та високе, показне чоло. Загалом я сприймаю його як товариську, але дещо сувору особу, віддану інтелектуальному життю.
5
С. 11.