Перечитуючи щойно написане, я дещо усвідомив. Для літочислення я користувався двома системами. І як я не помітив цього раніше?
Я хибую на недобросовісні практики. Потрібна лиш одна система літочислення. Наявність двох спричиняє плутанину, невпевненість, сумніви та безладдя. (А також є естетично неприємною.)
Відповідно до першої системи я назвав два роки «2011» і «2012». Це видається мені надзвичайно приземленим. Також не можу згадати, що такого сталося дві тисячі років тому, щоб я вирішив, ніби цей рік є доброю відправною точкою. Відповідно до другої системи я давав рокам такі назви, як «Рік, коли я дав назви Сузір’ям» і «Рік, коли я порахував і нарік Мертвих». Вона подобається мені значно більше. Вона надає кожному рокові власний характер. Цією системою я послуговуватимуся надалі.
Статуї
ЗАПИС ВІД ВІСІМНАДЦЯТОГО ДНЯ П'ЯТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ
Деякі Статуї я люблю більше за інші. Серед них Жінка, що несе Вулик.
Ще одна — можливо, саме цю Статую я люблю понад усі — стоїть біля Дверей між П’ятою та Четвертою Північно-Західними Залами. Це Статуя Фавна, напівлюдини-напівкозла з буйними кучерями на голові. Він злегка всміхається, притиснувши до губ указівний палець. Мені завжди видавалося, що він збирається сказати мені щось чи, можливо, про щось попередити. Він неначе каже: «Тихо! Будь обережний!». Але про яку небезпеку йдеться, я ніколи не розумів. Одного разу Фавн наснився мені; він стояв у засніженому лісі й розмовляв із дитиною жіночої статі[7].
Статуя Горили, що стоїть у П’ятій Північній Залі, завжди впадає мені в око. Самець Горили присів на Нижні Кінцівки, хилиться вперед і спирається на свої Могутні Руки та Кулаки. Його Лице мене заворожує. Його Велике Чоло затінює Очі, і такий вираз обличчя в людини можна було б назвати похмурим, але в Горили він, схоже, означає дещо прямо протилежне. Горила символізує багато різних речей, зокрема Мир, Спокій, Силу та Витривалість.
Є й багато інших, які мені любі: Хлопчик, що грає на Тарілках, Слон, що несе Замок, Двоє Королів, що грають у Шахи. Остання, яку я згадаю, не те щоб моя улюблениця. Радше це Статуя — чи, якщо точніше, пара Статуй, — яка повністю заволодіває моєю увагою щоразу, коли я її бачу. Ці дві Статуї стоять по боках від Східних Дверей Першої Західної Зали. Вони приблизно шість метрів заввишки та мають дві незвичайні риси. По-перше, вони значно більші за інші Статуї в Першій Західній Залі; по-друге, вони неповні. Їхні Тулуби виходять зі Стіни на рівні Пояса; Руки тягнуться назад, потужно відштовхуючись; М’язи випирають від натуги, а Обличчя скривлені. Споглядати їх не приємно. Скидається на те, що їм боляче, вони неначе тяжко народжуються; можливо, їхні пручання марні, та все ж вони не здаються. Їхні Голови мають вигадливі роги, тож я назвав їх Рогатими Велетами. Вони символізують Дерзання й Боротьбу із Жахливою Долею.
Якщо я люблю одні Статуї більше за інших, чи є це виявом неповаги до Будинку? Іноді я ставлю собі таке запитання. Я вважаю, що сам Будинок однаково любить і благословляє все, що створив. Чи не слід мені чинити так само? Та все ж я при цьому бачу, що для людини природно віддавати перевагу одному перед іншим, уважати одне значущішим за інше.
Чи існують дерева?
ЗАПИС ВІД ДЕВ’ЯТНАДЦЯТОГО ДНЯ П’ЯТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ
Багато речей невідомі. Одного разу — це сталося близько шести чи семи місяців тому — я побачив, як на легкому Припливі під Четвертою Західною Залою лине яскраво-жовта цятка. Не розуміючи, чим вона може бути, я забрів у Води та спіймав її. То був листок, дуже гарний, закручений і загострений на кінцях з обох боків. Ясна річ, можливо, що він був частиною якоїсь морської рослини, котрої я ніколи не бачив, але я в цьому сумніваюся. Його текстура здавалася негодящою для цього. Його поверхня відштовхувала Воду, ніби він мав жити серед Повітря.
Частина 2
Однодумець
Баттер-Сі
ЗАПИС ВІД ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТОГО ДНЯ П’ЯТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ
Сьогодні о десятій годині ранку я прийшов до Другої Південно-Західної Зали, щоб зустрітися з Однодумцем. Коли я ввійшов до Зали, він уже був там, спирався на Порожній Постамент і постукував по одному зі своїх блискучих пристроїв. Він був убраний у гарно скроєний костюм із вовни кольору деревного вугілля та яскраво-білу сорочку, що приємно контрастувала з оливковим відтінком його шкіри.
7
С. 19.