Піранезі

Рафаель показала мені, чого Лоуренс Арн-Сейлз навчив її: як знайти шлях до лабіринту та як знайти вихід із нього. Я можу приходити й повертатися коли заманеться. Минулого тижня поїхав потягом до Манчестера. Сів на автобус до Майлз-Плеттінґа[45]. Пройшов безрадісним осіннім ландшафтом до квартири у висотці. Двері відкрив худий, замучений чоловік, від якого сильно відгонило цигарками.

— Ви Джеймс Ріттер? — запитав я.

Він відповів ствердно.

— Я прийшов, аби повернути вас, — сказав я.

Я провів його тінистим коридором, і коли довкола нас виросли шляхетні мінотаври першого вестибюля, він заплакав — не від страху, а від щастя. Негайно сів під великими, широкими мармуровими сходами, де колись спав. Заплющив очі й прислухався до припливів. Коли настав час іти, він благав мене дозволити йому залишитись, але я відмовився.

— Ви не вмієте добувати їжу, — сказав я йому. — Так і не навчилися. Ви тут загинете, якщо я вас не годуватиму, а взяти на себе таку відповідальність я не можу. Проте я приводитиму вас сюди знову, коли забажаєте. А якщо я вирішу повернутися назавжди, то обіцяю, що візьму вас із собою.

Тіло Валентайна Кеттерлі, чаклуна та науковця

ЗАПИС ВІД 28 ЛИСТОПАДА 2018 РОКУ

Тіло Валентайна Кеттерлі, чаклуна та науковця, омивають припливи. Я розмістив його в одній із нижчих зал, до якої можна ввійти через восьмий вестибюль, і прип’яв його до статуї напівлежачого чоловіка. Очі у статуї заплющені; можливо, чоловік спить; його кінцівки оплели товсті змії.

Тіло покладено в торбу з пластикової сітки. Отвори в сітці достатньо широкі, щоб риби могли просунути туди рота, а птахи — дзьоба, і достатньо дрібні, щоб не загубилася жодна маленька кісточка.

За моїми оцінками, за шість місяців кістки стануть білими й чистими. Я зберу їх і віднесу до порожньої ніші у третій північно-західній залі. Покладу Валентайна Кеттерлі біля чоловіка з коробкою з-під печива. Посередині розміщу довгі кістки, перев’язані шпагатом. Праворуч поставлю череп. Ліворуч покладу коробку з усіма дрібними кістками.

Доктор Валентайн Кеттерлі спочиватиме зі своїми колегами — Стенлі Овенденом, Мауріціо Джуссані та Сільвією Д’Аґостіно.

І знову статуї

ЗАПИС ВІД 29 ЛИСТОПАДА 2018 РОКУ

Піранезі жив поміж статуй, безмовних постатей, які приносили йому втіху й просвітлення.

Я гадав, що в цьому новому (старому) світі статуї не матимуть значущості. Навіть не уявляв, що вони допомагатимуть мені й надалі. Проте я помилявся. Зіткнувшись із людиною чи ситуацією, якої не розумію, я досі машинально шукаю статую, що просвітить мене[46].

Я думаю про доктора Кеттерлі, й у мене в голові виринає образ. Спогад про статую з дев’ятнадцятої північно-західної зали. Це статуя чоловіка, що стоїть коліньми на постаменті; поряд лежить меч із клинком, розламаним нап’ятеро. Довкола — інші уламки, залишки сфери. Чоловік розбив своїм мечем сферу, бо хотів її зрозуміти, але, виявляється, знищив і сферу, й меч[47]. Це його спантеличує, та він не бажає змиритися з тим, що сфера розбита й нічого не вартує. Він підібрав деякі частинки й уважно дивиться на них, сподіваючись, що вони врешті дадуть йому нові знання.

Я думаю про Лоуренса Арна-Сейлза, й у мене в голові виринає образ. Спогад про статую, що стоїть у верхньому вестибюлі обличчям до верхівки сходів (тих, що здіймаються з тридцять другого вестибюля). Це статуя папи-єретика на престолі. Він гладкий, розпухлий. Хитається на троні безформною масою[48]. Трон величний, але мало не розколюється надвоє під цією вагою. Папа знає, що огидний, але видно, що ця думка його тішить. Він насолоджується тим, що чимось шокує. На його обличчі сміх змішаний із торжеством. «Погляньте на мене, — неначе каже він. — Погляньте на мене!»

Я думаю про Рафаель, і в мене в голові виринає образ — ні, два образи.

В уяві Піранезі її зображає статуя в сорок четвертій західній залі. То статуя королеви на колісниці, оборонниці свого народу. Вона — сама доброта, сама лагідність, сама мудрість, саме материнство[49]. Піранезі бачить Рафаель такою, бо Рафаель його врятувала.

Однак я обираю іншу статую. В моїй уяві Рафаель — статуя в передпокої, що між сорок п’ятою та шістдесят другою північними залами. Це постать, що йде вперед, тримаючи ліхтар. Чітко визначити стать цієї постаті важко: зовнішність у неї андрогінна. З того, як вона (чи він) тримає ліхтар наввисячки й дивиться на те, що чекає попереду, можна здогадатися, що її оточує величезна пітьма; передусім я здогадуюся, що вона сама[50] — може, з власного вибору, а може, через те, що всім іншим забракло відваги піти за нею в темряву.

45

С. 216. Майлз-Плеттінґ — район Манчестера на північ від центру.

46

С. 217. Зіткнувшись із людиною чи ситуацією, якої не розумію, я досі машинально шукаю статую, що просвітить мене. — Для героя Будинок стає аналогом Палацу пам’яті — мнемотехніки, відомої з часів античності. В уяві необхідно створити будь-яке достатньо просторе приміщення, а в ньому розмістити предмети — наприклад статуї, — які викликають асоціації з тим, що потрібно запам’ятати. Відтак, подумки йдучи будівлею від предмета до предмета, ви згадуватимете те, що хочете, у правильній послідовності. Далі, говорячи про статуї, Метью використовує образи карт Таро. Сам Піранезі, очевидно, співвідноситься з картою «Блазень» («Дурень»): людина у дранті, з клунком, яка символізує наївність, чистосердечність і навіть божевілля, а в тих варіантах карти, де він стоїть на краю прірви, — ще й незнання про небезпеки. (Дякуємо Єфремові Ліхтенштейну за консультацію в галузі Таро.)

47

С. 218. …статуя чоловіка, що стоїть коліньми на постаменті; поряд лежить меч із клинком, розламаним нап’ятеро. Довкола — інші уламки, залишки сфери. Чоловік розбив своїм мечем сферу, бо хотів її зрозуміти, але, виявляється, знищив і сферу, й меч. — Людина з мечем — це карта «Маг», а Сфера — «Світ». У видінні Метью Маг намагається силоміць заволодіти Світом і зазнає поразки. Його меч розбивається на п’ять частин: п’ятірка мечів означає «обман».

48

…статуя папи-єретика на престолі. Він гладкий, розпухлий. Хитається на троні безформною масою. — Ідеться або про перевернуту карту «Ієрофант» (перевернуту, тому що папа фальшивий, єретичний), або про карту «Диявол» (де Нечистий також сидить на троні). У другому випадку Арн-Сейлз — це диявол, який маскується під первосвященика.

49

…статуя королеви на колісниці, оборонниці свого народу. Вона — сама доброта, сама лагідність, сама мудрість, саме материнство. — Карта «Колісниця»: допомога, провидіння, також відплата.

50

С. 219. …постать, що йде вперед, тримаючи ліхтар. Чітко визначити стать цієї постаті важко: зовнішність у неї андрогінна… передусім я здогадуюся, що вона сама… — Карта «Відлюдник»: обачність, розважливість, самотнє шукання істини.