Ми піднялися. Тепер, опинившись на сухому Хіднику, він здавався як ніколи великим: його голова доходила мені мало не до грудини.
— Дуже радий тебе бачити, — сказав я. — Вітаю. Я Мешканець цих Зал. Один із Мешканців. Є ще один, але він не любить пташок, тож ти його, напевне, не побачиш.
Альбатрос широко розкинув крила й витягнув шию до Стелі. Видав якесь гортанне цокання та дзижчання — напевно, привітався зі мною. Його крила з тильного боку були темні, майже чорні, з білою плямою у формі зірки на кожному.
Я повернувся до своєї роботи — збору водоростей. Альбатрос обійшов Залу. Його сірувато-рожевуваті ноги гучно ляскали по Хіднику. Він надходив час від часу й дивився, що я роблю, так, ніби це його цікавило.
Наступного дня я повернувся. Альбатрос піднявся Сходами й вивчав Сорок Третій Вестибюль. Але на цьому все не скінчилося. Уявіть мою радість, коли я дізнався, що у Вестибюлі тепер ховається двоє альбатросів! До нього долучилася дружина! (Чи, може, перший альбатрос був самицею, а то був її чоловік. Стосовно цього я мав недостатньо відомостей, щоб бути певним.) Новий альбатрос мав інакший візерунок на задньому боці крил — із білих цяток, подібних до краплин срібного дощу. Двоє альбатросів розкинули крила й затанцювали одне довкола одного. Вони тицяли дзьобами на Стелю й видавали радісний вереск; вони стикалися довгими рожевими дзьобами, виражаючи радість.
Кілька днів по тому я відвідав їх ізнову. Цього разу вони здавалися тихішими, й у Вестибюлі панувала атмосфера відчаю та смутку. Альбатрос, якого я вважав самцем (той, що мав зірочки на крилах), підібрав у Нижній Залі скількись водоростей. Брав їх грудки дзьобом і складав їх на купу. За кілька хвилин він розчарувався у своєму творінні, знову зібрав грудки водоростей і спробував скласти їх в іншому місці. Він виконав цю дію близько десятка разів.
— Здається, я розумію твою проблему, — сказав я. — Ти прийшов сюди звити гніздо. Але не можеш відшукати потрібних матеріалів. Є лише холодні мокрі водорості, а тобі, щоб зробити затишне гніздо для свого яйця, потрібно щось сухіше. Не турбуйся. Я тобі допоможу. У мене є запас сухих водоростей. Я не птах, але впевнений, що з них вийде надзвичайно годящий будівельний матеріал. От зараз і піду по них.
Альбатрос із зірочками розкинув крила й витягнув шию, показав дзьобом на Стелю й оглушливо клацнув. Я подумав, що так він виражає ентузіазм.
Я повернувся до Третьої Північної Зали. Вистелив рибальську сіть товстим пластиком. Усередину поклав матеріал для гнізда — скільки, на мою думку, мало вистачити двом птахам такого колосального розміру. Цього могло стати приблизно на три дні паління. Це було чимало, і я знав, що можу трохи померзнути через те, що їх віддав. Одначе що таке кілька днів у холоді порівняно з іще одним альбатросом на Світі? Я додав до купи водоростей ще дещо: трохи чистого білого пір’я, яке знайшов і зберіг лише з тієї причини, що його вподобав, і старий вовняний джемпер, такий дірявий, що одежина з нього була вже ніяка, та він міг стати чудовою підстилкою для безцінного яйця.
Я затягнув рибальську сіть до Сорок Третього Вестибюля й одразу дістав винагороду — таку цікавість до вмісту сіті показав альбатрос-самець. Він набрав повний дзьоб сухих водоростей і заходився мостити їх у різних місцях.
Невдовзі альбатроси збудували високе гніздо з основою близько метра завширшки й поклали туди яйце. Вони чудові батьки: були віддані своєму яйцю, а тепер так само сумлінно дбають про своє пташеня. Воно росте повільно, й не схоже, що скоро опернатіє.
Цей рік я назвав Роком, коли до Південно-Західних Зал прибули Альбатроси.
Птахи сидять мовчки в Шостій Західній Залі
ЗАПИС ВІД ТРИДЦЯТЬ ПЕРШОГО ДНЯ П’ЯТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ
Відколи два роки тому обвалилися Стелі Двадцятої та Двадцять Першої Північно-Східних Зал, Погода в цьому Регіоні Будинку змінилася. Хмари спускаються крізь Розбиті Стелі до Середніх Зал, куди не потрапили б за звичайних обставин. Через це Світ стає холодним і сірим.
Цього ранку я прокинувся захололим і з дрожем. Хмара проникла до Третьої Північної Зали, в якій я сплю. Статуї перетворилися на витончені білі фігури, намальовані на білому Тумані.
Я швидко встав і зайнявся щоденними справами. Набрав водоростей у Дев’ятому Вестибюлі та приготував собі на сніданок суп, який живить і зігріває, а тоді попрямував до Третьої Південно-Західної Зали, щоби продовжити роботу над Каталогом Статуй.