Зиновій Демцюх
Пісенні обрії
«Антея»
Львів
Видавництво «Край»
2010
ББК85.325.2
УДК 793.31
Д173
У книзі – розповідь про творче становлення, професійне зростання одного із
відомих колективів Львова – хорової капели «Антей», про понад двадцятилітню історію
її натхненного служіння українській музичній хоровій культурі, про шлях, пройдений
згуртованим колективом хорового співу, який увінчувався визнанням і щирим захопленням
слухацьких аудиторій у різних містах і селах України й на концертних сценах багатьох
європейських країн.
Для шанувальників української пісенної культури, організаторів і провідників
хорових колективів, викладачів та студентів мистецьких закладів освіти та культури,
широкого читацького загалу.
Демцюх З.
Д173 Пісенні обрії «Антея». Спогади та роздуми диригента. – Львів: Край, 2010. – 176 с.
ISBN 978-966-547-326-8
ISBN 978-966-547-326-8 © Демцюх З., 2010 © Вид-во «Край», 2010
Зиновій Демцюх
Пісенні обрії
«Антея»
Спогади та роздуми диригента
ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»
5
Частина перша
Десятиліття творчого злету
Колись геніальний композитор Петро Чайковський, висловлюючи своє
захоплення пісенною спадщиною нашого народу, сказав: «Бувають щасливо
обдаровані музикальні натури і бувають також щасливо обдаровані народи. Я
бачив такий народ-музикант, це – українці». Мені спали на думку ці слова,
коли осмислював шляхетну долю прославленого творчого колективу – Львів-
ської хорової капели «Антей», чиї мистецькі здобутки добре відомі не лише
у Львові, в Україні, а й далеко за її межами. Творчий шлях капели, її активна
участь у культурно-просвітницькій діяльності як у Західному регіоні, так і на
теренах Східної України, численні концертні виступи як репрезентанта україн-
ського хорового мистецтва у Швейцарії, Німеччині, Італії, Іспанії, Люксембур-
зі, Франції, Бельгії, Югославії, Угорщині, Латвії, Словаччині, Польщі – яскрава
сторінка в історії нашої вітчизняної пісенної культури.
Уже у самій назві капели – знакова символіка. Колективно обираючи
цю назву, капеляни та їхні шанувальники на пам’ятних загальних зборах якось
одностайно зупинилися на імені міфічного велетня, який був непереможним
доти, поки доторкався матері-землі, яка додавала йому нових сил. У цьому іме-
ні ми уздріли втілення ідеї оновлення сил, їх відродження від дотику до співо-
чих традицій рідної землі. Усі погодилися і фактично в той день ми й «охрести-
ли» наш хор, але про це згодом.
Моє знайомство з майбутніми співаками хорової капели відбулося 24
грудня 1984 року. На першу зустріч з ними я йшов, тамуючи певне хвилюван-
ня; не давало спокою питання: хто ці люди? Я знав, що вони співали у вокаль-
ному ансамблі «Вишиванка» клубу Львівського авіапідприємства, але вже на
той час цей колектив припинив своє творче існування. Ініціатором створення
хорового колективу був Микола Брегін, співак ансамблю. Завдяки його напо-
легливості і стала можливою ця пам’ятна зустріч, під час якої я познайомився
з Миколою і Марією Лазуркевичами, Володимиром Демчишиним, Марією і
Дмитром Лапичаками, Мирославою і Володимиром Онишкевичами, Семеном
Коцовським, Богданом Козаком, Зиновієм Жовніром, Надією Паздерською,
Любов’ю Подвірною, Зеновією Федик, Іриною Стадник, Степаном Хомою, На-
талією Брегін, Світланою Луцан. Послухавши їх і познайомившись з кожним
6
Зиновій ДЕМЦЮХ
із них ближче, я відчув і зрозумів, що з ними можу поєднати свою долю, роз-
почати новий творчий шлях (до речі, тоді я ще працював художнім керівником
і головним диригентом студентської хорової капели «Гаудеамус» Львівського
політехнічного інституту). Чому я прийшов до такого висновку? Ці люди бук-
вально заворожили мене своєю жагучою любов’ю до української народної піс-
ні. Та не тільки їх ентузіазм та патріотичні пориви справили на мене сильне
враження, а й те професійне відчуття, що переді мною – чудовий потенціал:
більшість із них володіли добрими тембральними голосами, прекрасним гар-
монічним слухом (а це дуже важливо для співака-ансамбліста), деякі із них