на святкування Всесвітнього свята хорової пісні латвійського народу. Свято
традиційно відбувалося на Співочому полі. Багатотисячні мішані, чоловічі,
жіночі, дитячі хорові колективи приголомшили нас своїм високопрофесійним
виконанням. Феномен цього свята і секрет його рівня полягає в тому, що для
того, щоб потрапити на Співоче поле, слід пройти дуже ретельний конкурсний
відбір, який триває протягом п’яти років. Оргкомітет і високоповажне журі від-
бирає колективи надзвичайно прискіпливо. Зате, коли зійдуться на Співочому
полі найкращі, то спів їх опановує все твоє єство, а душа підноситься до небес.
Зведений багатотисячоголосий хор звучить як добре настроєний інструмент,
вражає дивовижним ритмічним, динамічним і тембральним ансамблем, ви-
тонченістю у фразуванні, проникливістю і глибинністю в драматургії. Все це
до сліз хвилює та заворожує красою. Тільки у такий момент можеш збагнути,
чому балтійські народи таке велике значення надавали і надають Святам пісні,
чому їхні представники ще тоді, в радянські часи, неодноразово повторювали:
«Це єдина можливість, коли ми можемо бути разом».
Не менш хвилюючим був ще й той момент, коли президент Латвії, від-
криваючи свято, проголошувала разом з усіма присутніми на Співочому полі
клятву, в якій давали обітницю бути вірними своїй Батьківщині, рідному краю,
його культурі, мові, традиціям. Завершувалася ця присяга словами: ніщо не
може стояти нам на перешкоді, ми здолаємо всі труднощі і обов’язково пере-
можемо. Ця висока патетика звучала як молитва всього народу і проймала уми
і серця всіх, хто був свідком дійства. Наш колектив був заворожений. Чудовий
приклад високого патріотизму латвійців підіймав творчий дух, кликав до праці
на благо рідного мистецтва. Ми отримали надзвичайно потужний заряд по-
зитивної енергетики. Повернувшись на такому піднесенні до рідного Львова,
22
Зиновій ДЕМЦЮХ
ще з більшим завзяттям приступили до творчої роботи. Нам належало добре
підготуватися до з’їзду «Українська молодь – Христові», на який отримали за-
прошення.
У зверненні ієрархії Української Греко-Католицької Церкви до молоді
підкреслювалося: «Наш з’їзд «Українська молодь – Христові» відновлює у
Львові традицію, започатковану 1933 року під патронатом Слуги Божого Ми-
трополита Андрея Шептицького. Це нагода для всіх зустріти Христа і відпо-
вісти на його поклик любити Бога і ближнього. Нехай Дух Божий виллється
до нас, щоб ми пізнавали християнську благовість і втілення її в нашій багатій
українській християнській культурі і благочесті. Сьогодні, після довгого лихо-
ліття, видніє перед нашою молоддю дорога до Христа і Його Церкви».
Урочисте відкриття з’їзду відбулося 8 вересня 1990 року на стадіоні
«Україна». Після вітального слова Митрополита Володимира Стернюка від-
правлено Архієрейську Божественну Літургію. По її закінченні розпочався
концерт сучасної духовної музики і молитва за український народ. Програмою
з’їзду, який тривав п’ять днів, були передбачені виступи провідних львівських
хорових колективів. Так, «Дударик» давав концерт духовної музики у Музеї іс-
торії релігії, заслужена хорова капела «Трембіта» – концерт духовної музики,
присвячений 6-й річниці з дня смерті Патріарха Йосифа Сліпого у концертному
залі імені С. Людкевича (Львівської філармонії). Наш колектив разом з хорами
«Легенда» та «Гомін» виступив з великим концертом 10 вересня у залі обласної
філармонії. У рамках з’їзду 11 вересня 1990 року в актовій залі університету
імені Івана Франка відбувся вечір поезії Ігоря Калинця. На урочистому закрит-
ті з’їзду 12 вересня біля пам’ятника Маркіянові Шашкевичу співала Державна
заслужена хорова капела «Думка» з Києва.
Молодіжний християнський форум завершився, але не припинили ре-
лігійно-просвітницьку роботу душпастирі, які прибули на з’їзд з усіх куточків
світу. Протягом тривалого часу відбувалися численні зустрічі з учнівською і
студентською молоддю, різними молодіжними колективами і організаціями.
Особливу активність проявили священики чину отців селезіян, основним мі-
сійним покликанням яких є робота з молоддю.
Запам’яталася одна із таких зустрічей, що проходила у великому залі
Політехнічного інституту (тепер – університет «Львівська політехніка»). До