хоч їм ще потрібно було здійснити монтаж плівок і підготувати матеріал за-
пису до ефіру. Згодом, коли все було виконано і ми переглянули зроблені нами
записи, до нас прийшло відчуття гордості й невимовної радості, а також усві-
ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»
27
домлення того, яку добру справу зроблено: багатомільйонна телеглядацька ау-
диторія дістала можливість познайомитися з перлинами нашої вітчизняної об-
рядової музичної культури – колядками і щедрівками в аранжуванні видатних
українських композиторів.
Плідна співпраця з телебаченням фактично була немов би генеральною
репетицією перед цілою низкою різдвяних концертів, які «Антею» довелося
відспівати в січні спочатку в Церкві Пресвятої Євхаристії (в колишньому Домі-
ніканському костелі) (3 січня) наступного дня, у приміщенні Львівського агро-
сервісу, 8 січня – у Церкві Преображення Господнього, а також у центрі Львова
біля міської ялинки.
10 січня колектив вирушив до м. Чернігова на запрошення обласного
Товариства української мови імені Т. Шевченка «Просвіта» з концертною про-
грамою «Щедрий вечір, добрий вечір». Усвідомлюючи важливість цієї місії,
«Антей» радо відгукнувся на запрошення. Нашій поїздці активно сприяла
Львівська крайова організація Народного руху України на чолі з її головою
Любомиром Сеником. Він звернувся з відповідним листом до громадсько-по-
літичних організацій міста з проханням допомогти в нашій подорожі. Обста-
новка в країні в цей час була дуже неспокійною. Можновладці чинили всілякий
спротив процесу українського національного відродження. Ми довідалися, що
відомий хоровий колектив «Гомін» з Києва разом з його незмінним керівником
Леопольдом Ященком не пустили на територію Чернігівщини, де верховодили
комуністи у виконавчій владі. Така ж доля могла спіткати і нас. Але ми вірили
в те, що ніяка сила не зможе стати на перешкоді нашому прагненню допомогти
братам з північних теренів України.
У Чернігові капелу зустріли представники «Просвіти» і крайової орга-
нізації Народного руху України. Нас попередили, що у місті є провокатори,
які діють за вказівкою «зверху», щоб перешкодити заходам національно-де-
мократичного спрямування. Порадили як діяти у таких випадках. І справді,
провокація не забарилася. Дорогою до місця нашого розташування агресивно
налаштований чоловік зі словами «это – руховцы!» підійшов до відповідаль-
ного секретаря чернігівської «Просвіти» В. Ступака і диригента хору «Антей»,
вкрай нахабно поводив себе (мета була очевидною – вивести нас з рівноваги і,
створивши конфліктну ситуацію, досягнути своєї підступної мети). Але ми на
провокацію не піддалися.
Цього ж дня відбулася й інша зустріч: представників «Просвіти» і ав-
тора цих рядків на аудієнцію запросив начальник управління культури Черні-
гівської обласної державної адміністрації Олег Васюта. Розмова в його кабі-
неті була щирою, доброзичливою, безпосередньою. Говорили про стан нашої
культури, про проблему встановлення пам’ятника Кобзареві в м. Чернігові.
Поділився також думкою про те, що хоче поїхати до Львова, Тернополя, щоб
ознайомитися з досвідом роботи Народних домів, просив розповісти про наш
край, його проблеми в боротьбі за демократизацію суспільства. По всьому
видно було, що цей чоловік добре розумів, що час адміністрування минув,
28
Зиновій ДЕМЦЮХ
що тільки власним прикладом – порядністю, зацікавленістю справою, компе-
тентністю, людяністю можна викликати у людей довіру. Олег Павлович був
на всіх наших концертах, щиро аплодував і сердечно вітав. Згодом, уже після
нашої поїздки, в інтерв’ю журналісту газети “Культура і життя” на запитан-
ня: “А часто Вас лякали?”, він скаже: “Не злічити! Ось у січні цього року ми
з “Просвітою” запросили відомий хор “Антей” зі Львова, щоб почули люди
його спів. Відразу ж засторога з обкому: покладете партквиток! Та хор чу-
дово приймали і в музучилищі, і в Палаці хіміків. Під час другої поїздки на
Чернігівщину “Антей” брав участь у науковій конференції на тему: “Батурин
– гетьманська столиця України”.
Перший концертний виступ хору відбувся ввечері 11 січня у приміщенні
музичного училища. На афіші було вказано, що на цьому концерті звучати-