муть козацькі і стрілецькі пісні. Це, очевидно, і стало предметом особливого
зацікавлення працівників тамтешнього КДБ, бо вже о сімнадцятій годині вони
без запрошення сиділи в порожньому концертному залі на нашій репетиції.
Першим на це звернув увагу відповідальний секретар “Просвіти” В. Ступак,
вказавши при тому на некоректність їхньої присутності.
Зацікавленість концертом була величезною. У великому залі музично-
го училища ніде було й яблуку впасти, місць для сидіння не вистачало, люди
стояли у проходах і коридорі. За кожен номер програми вдячні слухачі винаго-
роджували нас рясними оплесками. А виконання таких творів як «На славній
річеньці, на Сяну» (соло – В. Дудара), «Дума про козацькі могили» (соло – Б.
Косопуда), «Ой там при долині» (соло – В. Дудара), «В’язанка стрілецьких пі-
сень», пісні української повстанської армії викликало цілий шквал оплесків і
доводилося повторювати «на біс». На завершення концерту “Антей” проспівав
“Боже великий, єдиний” М. Лисенка і Державний гімн України. Це було по-
дією, зрештою викликом системі, адже більшість творів, які були заборонені
тоталітарним режимом, прозвучали в цьому залі вперше. Це сприймалося як
відважний і сміливий крок з боку виконавців. Зал, стоячи, довго і пристрастно
аплодував, скандуючи: «Єдність, єдність!» Атмосфера концерту була надзви-
чайно піднесеною. Як виконавці, так і слухачі були схвильовані до глибини
душі, у багатьох на очах бриніли сльози.
Наступного дня, 12 січня, у концертному залі музичної школи №1 від-
бувся другий виступ «Антея». У програмі були заздалегідь заплановані духовні
твори українських та зарубіжних композиторів, колядки та щедрівки. Фено-
мен української культури – колядки та щедрівки були представлені «Антеєм»
у великому розмаїтті: від церковних (релігійних), створених здебільшого ком-
позиторами-священиками, до світських (народних), майстерно оброблених
українськими композиторами-класиками М. Леонтовичем, К. Стеценком, С.
Людкевичем, О. Кошицем, В. Барвінським.
Як завжди, зачарувала слухачів своїм голосом і професійністю виконан-
ня Ярослава Крилошанська. На її долю на цьому концерті випало чимало соль-
них номерів. Серед інших і коляда «Що то за предиво» В. Барвінського. Вона
ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»
29
полонила серця чернігівчан найбільше (хтось висловився про цей твір як про
українську «Аве Марію»).
13 січня у приміщенні Палацу культури хіміків відбувся третій, заключ-
ний великий святковий концерт «Антея» під назвою «Ой, радуйся, земле».
Перед цим виступом ситуація в країні стала ще більше напруженою.
Про це свідчить такий факт. У публікації чернігівського журналіста Володи-
мира Шкварчука, якою він відгукнувся на наші виступи, згадується про почуту
ним перед самим концертом розмову. Один чоловік бідкався: «Хіба тепер до
співів? Уже в Литві кров ллється. Хочеться облити себе на площі бензином і ...»
Далі журналіст зауважує: «Додавали напруги і сумнозвісні постанови облради
не допускати на територію області, заради збереження ідеологічної незайма-
ності підопічних громадян, галицькі колективи».
Концерт затримувався. У його організаторів була певна невизначеність,
пов’язана з драматичними подіями, що відбувалися в Литві. Люди, які зібра-
лися у залі (а їх було дуже багато), чекаючи на початок концерту, схвильовано
обговорювали ці події. Не цілком зрозуміла ситуація склалася й щодо нашого
виступу, справді йшлося навіть про його відміну. Однак переважила рішучість
представників національно-демократичних організацій, які, порадившись, узя-
ли всю відповідальність на себе і вирішили, що концерт обов’язково повинен
відбутися, але програму слід вибудувати в руслі останніх подій.
Спочатку було виголошено слово про тих, хто в братній республіці про-
лив кров за волю і незалежність своєї Вітчизни. Їх пам’ять вшанували хвили-
ною мовчання. Потім зал заповнили звуки молитви «Отче наш» М. Вербицько-
го, а далі у виконанні «Антея» звучали твори духовної музики композиторів Д.
Бортнянського, А. Веделя, К. Стеценка, М. Вербицького, С. Рахманінова.
У дусі реквієму за полеглими хор співав у першій частині концерту. Для
піднесення патріотичного і національного духу в другій частині звучали ко-