фонозапис свого твору на радіо, а згодом разом з дружиною зустрівся з колек-
тивом «Антея» у нашому репетиційному залі. Хор радо вітав дорогого гостя,
проспівав декілька частин з його Літургії. Були привітання, слова вдячності,
обмін думками, фотографування на згадку.
У Міжнародному музичному фестивалі «Музика українського зарубіж-
жя» також брали участь хорова капела «Легенда» (м. Дрогобич, диригент – І.
Циклінський), чоловічий хор «Гомін» (диригент – О. Цигилик), жіноча хорова
капела «Горлиця» (диригент – І. Небожинський), жіночий ансамбль Львівсько-
го культосвітнього училища (керівник – Т. Маркевич).
22 травня 1991 року у Львові на площі біля театру опери та балету імені
Івана Франка відбувся мітинг-реквієм, присвячений 130-річчю з дня переве-
зення праху Т. Г. Шевченка з Петербурга на рідну землю. «Антей» був запро-
шений до участі у цьому поважному заході. Відкривав і вів мітинг начальник
34
Зиновій ДЕМЦЮХ
управління культури облвиконкому професор Олег Гринів. Слово про Кобзаря
виголосили поети Ігор Калинець, Богдан Стельмах, актор Львівського держав-
ного академічного українського драматичного театру імені М. Заньковецької
Святослав Максимчук. До виступу були запрошені голова президії НТШ, член-
кореспондент АН УРСР Олег Романів, завідувач кафедри української літера-
тури Львівського університету імені Івана Франка Тарас Салига, голова Росій-
ського національно-культурного товариства імені академіка Андрія Сахарова
Микола Сергєєв, голова Польського національно-культурного товариства Ста-
ніслав Черкас.
У виконанні хорової капели «Антей» прозвучали твори на слова Т. Шев-
ченка «Заповіт» Л. Ревуцького, «Думи мої» в обробці Є. Козака, «Наша дума,
наша пісня» А. Кос-Анатольського, «Реве та стогне Дніпр широкий» в оброб-
ці А. Авдієвського. Мітинг-реквієм завершився національним гімном «Ще не
вмерла Україна».
Знаменним для «Антея» видався день 2 червня 1991 року. Була неділя,
на церковному календарі – свято всіх Святих: капела вперше співала Боже-
ственну Літургію Івана Золотоустого у храмі Преображення Господнього у м.
Львові спільно з отцем-деканом, парохом церкви Ярославом Чухнієм і свяще-
ником з Німеччини отцем Йосифом. Це був час, коли поодинокі хорові колек-
тиви робили свої перші спроби у літургійному співі. На відміну від концертно-
го виконання, де успіх колективу залежить в основному від його вишколеності
і професіоналізму диригента, тут є значно більше чинників: музично-слухові
дані у священиків, їхнє вміння ансамблювати з хором, акустичні умови (хор
співає «на хорах», а священики перебувають на великій відстані від хористів),
постійна зміна ладотонального плану літургійних фрагментів, відчуття драма-
тургії служби та інше. Усвідомлюючи все це, колектив дуже відповідально і
серйозно готувався до такої важливої події в творчому житті.
До храму «Антей» прийшов, як до першого причастя. Було хвилюван-
ня у хористів, рівно ж як і у диригента, адже ми вперше торкалися струнами
своєї душі до високої молитви, складеної видатними українськими компози-
торами Д. Бортнянським, К. Стеценком, М. Леонтовичем, А. Гнатишиним. За-
цікавленість тією подією у вірних церкви була не меншою: храм переповнений
парафіянами, нашими рідними, близькими, знайомими. Літургія записувалася
на аудіо- і відеотехніці. Все це посилювало наші старання і відповідальність.
Скажу без перебільшення: капела співала натхненно, проникливо, молитовно.
По закінченні Служби Божої ми ще раз переконалися, що східний обряд – це
містерія, в якій священики, хор та присутні парафіяни діють спільно, возвели-
чуючи славу Бога. Це особливе відчуття, адже співаючи, підносимо свою душу
до небесних висот, очищаючись від скверни і суєти, переконуючись у мудрості
слів Івана Золотоуста: «Хто співає, той молиться подвійно». Нам пощастило.
Глибока і прониклива молитва отця Чухнія, відмінні вокальні і слухові дані
обидвох священиків, добрі акустичні дані церкви, висока духовна атмосфера
– все це надихало і спонукало до молитовного співу. Кожен із нас повертався
ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»
35
до своєї родини окриленим і щасливим, а стан душі кожного визначався над-