шення виступити з концертом у різних установах, громадах, школах, церквах,
спілках. Так, 24 травня колектив побував у музичній школі м. Броди Львівської
області з великою концертною програмою, а в неділю 31 травня співав Службу
Божу в церкві Різдва Пресвятої Богородиці (Сихівський масив м. Львова). У
новозбудованій тут монументальній церкві приємно молилося. Цьому сприяла
добра акустика, а також професійний і душевний ансамбль між диригентом,
хором і регентом-дяком цього храму паном В. Ортинським.
21 червня 1992 року у Львові, на площі М. Шашкевича, навпроти ко-
лишньої тюрми на Лонцького, було відкрито пам’ятний знак жертвам більшо-
вицького терору. Урочистості відбувалися за участю представників влади, ду-
ховенства, громадських організацій, членів братства УПА, спілки політв’язнів
та репресованих.
У спекотний літній день площа вщерть була заповнена львів’янами і при-
булими з довколишніх сіл і районних центрів. У пам’ять про полеглих хорова
капела «Антей» разом зі священиками відспівала панахиду. А потім ті, хто висту-
пав, а були серед них свідки тих жахливих подій, розповідали про те, яким чином
встановлювалася нова влада у Західній Україні в 1939-1941 роках, про те, який
злочин вчинили, відступаючи у перші дні війни зі Львова, так звані «визволите-
лі». На майдані лунали у виконанні «Антея» пісні УПА та січового стрілецтва. А
завершився цей поважний захід загальним співом Національного гімну України.
Треба відзначити, що наш колектив завжди активно відгукувався на най-
важливіші суспільно-громадські події, які відбувалися у місті, області, Україні.
І на цей раз наспіла нагода прилучитися до двох поважних подій: відзначення
першої річниці проголошення незалежності України та перезахоронення тлін-
них останків Патріарха Йосипа Сліпого.
На свою першу після літньої відпустки репетицію хор зібрався 20 серп-
ня 1992 року. Перед нами стояло досить складне завдання – підготувати дві
різні програми. Для однієї з них треба було освоїти твір С. Людкевича «Вічная
44
Зиновій ДЕМЦЮХ
пам’ять» – складний інтонаційно, фактурно, драматургічно. Разом із заслуже-
ною хоровою капелою «Трембіта», хором оперної студії консерваторії та хором
студентів Львівської політехніки цей твір повинен був звучати в театрі опери та
балету імені Івана Франка 29 серпня під час Поминальної академії на честь пе-
ренесення праху Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого з Риму до Львова.
Тож розуміючи важливість цього завдання, кожен працював дуже відповідаль-
но. Кількагодинні репетиції відбувалися щоденно.
24 серпня Україна відзначала першу річницю проголошення незалеж-
ності. У цей день «Антей» виступив із сольною святковою програмою біля
пам’ятника Великому Каменяреві на площі біля університету.
26 серпня у приміщенні Львівської державної філармонії відбулася пер-
ша спільна репетиція двох колективів – хорової капели «Антей» та заслуженої
хорової капели «Трембіта». Відшліфовували нюанси виконання твору С. Люд-
кевича.Відзначу, що ми не вперше торкалися багатої спадщини видатного ком-
позитора. Цей хоровий твір, який з відомих причин протягом кількох десяти-
літь не міг звучати на львівських сценах, справив на колектив надзвичайно
сильне враження. Насамперед, глибиною інтонаційного змісту, потужною дра-
матичною виразністю і довершеністю форми, захоплював також безперервніс-
тю розвитку мелодії, широтою динамічного діапазону, багатством тембральної
палітри. Виписана як український реквієм, «Вічная пам’ять» передавала най-
тонші нюанси людських почуттів і переживань. У зведеному хорі твір звучав
потужніше, глибше, проникливіше, оскільки така фактура вимагала відповід-
ної кількості голосів, особливо чоловічих (це був той випадок, коли кількість
переходила в якість).
Настало 27 серпня 1992 року. На львівське летовище спеціальним рей-
сом із Рима прибув літак з домовиною Патріарха Йосифа. Перенесення тлінних
останків Владики здійснювалося за його заповітом: «Поховайте мене в нашому
Патріаршому Соборі Святої Софії, а як воплотиться наше видіння і воскресне
на волі наша Свята Церква і наш український народ, знесіть мою домовину, в
якій спочину, на рідну українську землю і покладіть її у храмі Святого Юра у
Львові».
І ось цей момент настав. Від літака домовину несли ієрархи УГКЦ, Га-