Пісенні обрії "АНТЕЯ"

ської Армії. Наш успішний дебют започаткував гарні творчі зв’язки між двома

колективами, які тривали протягом декількох років.

30 жовтня «Антей» знову вирушив до Польщі. На цей раз запросили

лише камерний склад капели. На відзначення річниці ЗУНРу до м. Перемишля

поїхали провідні співаки «Антея» разом із солістом оперного театру В. Дуда-

рем. Українці з Надсяння знову захотіли почути в його неперевершеному вико-

нанні старовинну галицьку пісню «На славній річеньці, на Сяну». Ця подорож

добре запам’яталась, було дуже холодно і сиро, погані побутові умови, пригоди

на польському кордоні, і, нарешті, традиційно зворушливий прийом в Народ-

ному домі.

29 листопада 1992 року «Антей» взяв участь у другому відбірковому

турі Всеукраїнського конкурсу імені М. Леонтовича. Ось як описує цю творчу

подію В. Садовський у газеті «Високий Замок» за 3 грудня 1992 року в статті

під заголовком «Лине пісня…»: «Два дні в актовому залі Львівського торгово-

економічного інституту змагалися хорові колективи чотирьох областей: 7 – з

Івано-Франківщини, 6 – із Закарпаття, 3 – з Буковини і 16 – із Львівщини.

Журі конкурсу очолював завідувач кафедри хорового диригування Ки-

ївського інституту культури, заслужений діяч мистецтв України Михайло Гри-

нишин. Львівщину представили 13 дорослих і три дитячих хорових колективи.

Високу виконавську майстерність і злагодженість продемонстрували народний

камерний хор «Легенда» Дрогобицького міського Народного дому «Просвіта»

(керівник – заслужений працівник культури України Ігор Циклінський) і Львів-

ська народна хорова капела «Антей» авіапідприємства (керівник – заслужений

працівник культури України Зиновій Демцюх).

На думку журі, претендентами для участі в третьому турі є колективи

«Легенда», «Антей», самбірський чоловічий хор «Дзвін», капела «Гомін» (ке-

рівник – заслужений діяч мистецтв України Олег Цигилик) і народна хорова

капела «Мрія» Львівського торгово-економічного інституту (керівник – заслу-

жений артист України Богдан Дерев’янко). Після завершення другого зональ-

ного туру було відібрано з усієї України найкращі хорові колективи для участі

в заключному турі». Він відбувся в Києві 25-28 травня 1993 року. До речі, «Ан-

тей» завоював почесне право серед мішаних хорів брати участь у цьому пре-

стижному конкурсі. Але про це трохи згодом.

Останній місяць 1992 року для нашого колективу був увінчаний ще

двома концертними виступами: на вечорі пам’яті Андрея Шептицького в До-

мініканському соборі м. Львова з духовною програмою (12 грудня) та різд-

вяно-новорічним концертом для працівників Науково-дослідного проектного

інституту «Сірка» (28 грудня). Звучала духовна музика, колядки, щедрівки, но-

ворічні віншування.

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

47

Новорічно-різдвяні поздоровлення продовжилися і на початку 1993

року. Спочатку 4 січня хорова капела «Антей» колядувала і щедрувала для вій-

ськових в Проектному інституті Міністерства оборони України у Львові, а вже

9 січня з аналогічною програмою виступила в католицькому храмі м. Мико-

лаєва (обласного центру на Сході України), куди прибула на запрошення там-

тешніх організацій Народного Руху України та «Просвіти» з культурно-про-

світницькою метою.

У неділю, 10 січня, за нашою участю була відправлена Архієрейська

Служба Божа у церкві святого Пантелеймона УПЦ Київського патріархату. Це

була єдина українська церква в м. Миколаєві. Під час Літургії і після неї «Ан-

тей» заворожив вірних храму колядками, щедрівками, духовною музикою.

В обох храмах хор надзвичайно тепло приймали, священики, парафіяни

і запрошені висловлювали свої захоплення різдвяною програмою і рівнем ви-

конавської майстерності. Було чимало охочих отримати ту чи іншу партитуру

хорового твору, що дало б змогу виконати їх зі своїми колективами.

У цей день о сімнадцятій годині було заплановано ще один виступ хо-

рової капели – у Палаці культури імені 40-річчя Жовтня. Оскільки автобуса у

нас не було, то добиратися до місця призначення довелося комунальним тран-

спортом, який, до речі, ходив значно гірше, ніж у нашому Львові. Погода теж

не сприяла нам – випало чимало снігу. Отже, ми могли розраховувати лише

на власні сили. Дорогою до Палацу культури проходили повз будинок, в якому