причин не звучав і твір С. Людкевича «Їхав стрілець на війноньку». Готували
також і «Думу про козацькі могили» А. Й. Кос-Анатольського. У вінок програ-
ми ми вплели дуже популярний на той час твір Є. Козака на слова Лесі Україн-
ки «Не всихайте, пишні квіти», а також українську народну пісню з Буковини в
обробці М. Колесси «Говорили люди, сусіди».
Концерт відбувся 11 жовтня 1989 року у філармонійному концертному
залі. «Антей» отримав високу оцінку Львівської організації Спілки компози-
торів України, а також теплий прийом від шанувальників хорового мистецтва.
На пленумі також виступали народна чоловіча капела «Прометей» Львівського
Будинку вчених (художній керівник і диригент –заслужений артист УРСР Ігор
16
Зиновій ДЕМЦЮХ
Жук), народна жіноча капела «Горлиця» Львівського обласного аптекоуправ-
ління (художній керівник і диригент І. Небожинський), заслужена академічна
хорова капела УРСР «Трембіта» (художній керівник і головний диригент В.
Яциняк, тепер народний артист України), лауреати Першого республіканського
конкурсу хорових колективів імені М. Леонтовича народна хорова капела «Го-
мін» Львівського обласного відділення Музичного товариства УРСР (художній
керівник Олег Цигилик, згодом – заслужений діяч мистецтв України), «Леген-
да» (керівник Ігор Циклінський), лауреат Державної премії України імені Т.
Шевченка народна хорова капела хлопчиків та юнаків «Дударик» Львівського
обласного Будинку вчителя (керівник заслужений працівник культури УРСР
Микола Кацал, тепер – народний артист України).
Минув рік як «Антей» став володарем першої премії конкурсу хорових
колективів імені Соломії Крушельницької. Про наш виступ пішла добра слава у
Тернополі та за його межами. Умови конкурсу не давали можливості колективу
повною мірою розкрити свій творчий потенціал, а саме цього прагнула музич-
на громадськість і шанувальники хорового мистецтва цього обласного центру,
в якому плекалися славні музичні традиції, а з Тернопіллям було пов’язано не-
мало яскравих сторінок історії української музичної культури.
І ось 14 жовтня 1989 року відбулася наша нова довгоочікувана зустріч,
яка була надзвичайно теплою і привітною. Зал обласної філармонії був пере-
повнений. Приймали тернополяни нас як найдорожчих гостей. Чимало творів
доводилось виконувати «на біс». Наприкінці концерту ми з приємністю вислу-
хали щирі слова подяки від представників обласного управління культури, му-
зичної громадськості, колег диригентів-хормейстерів.
А закінчувався цей рік ще однією знаковою подією для нашого хору:
ми здійснили перший запис колядок і щедрівок на Львівському телебаченні.
Цю натхненну творчу працю цілком справедливо можна вважати особливою
сторінкою в нашій історії. На хвилі українського національного відродження
вона випорхнула першою ластівкою і принесла колективу велике моральне, па-
тріотичне і професійне задоволення. Ініціаторами запису були редактори Ми-
рон Скочеляс і режисер Галина Ярема. Два дні поспіль тривав цей нелегкий
творчий процес (фоно- і відеозаписи). Натхненна праця увінчалася записом
десяти колядок і щедрівок, оброблених для мішаного хору українськими ком-
позиторами С. Людкевичем «Бог предвічний» і «Новая радість», К. Стеценком
«Ой, видить Бог», «Ой сивая та і зозуленька», «По всьому світу», «Нова радість
стала», Я. Ярославенком «Херувими свят», Т. Купчинським «Не плач, Рахиле»,
В. Барвінським «Що то за предиво», Н. Ступницьким «Ой рано, рано». Записа-
на була також і колядка австрійського органіста Франца Грубера «Тиха ніч» (на
той час дуже популярна). Протягом кількох років колядки і щедрівки в нашому
виконанні звучали з екранів телевізора на Різдво, в тематичних передачах, кон-
цертах на замовлення.
...Україна вступала у 90-ті роки, останнє десятиліття буремного ХХ сто-
ліття. Це був час багатолюдних мітингів і маніфестацій, живого ланцюга і масо-
ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»
17
вого святкування Акту злуки 1919 року. Незважаючи на тиск тодішньої влади,
хвиля романтизму і революційного піднесення у суспільстві зростала. Йшлося
не лише про загальнодемократичні цінності, а й про суверенітет, незалежність