Якось я спробувала допомогти одному дорогому другу написати нову історію. Він потерпав від жорстокого поводження в дитинстві. Він став дуже роздратованим дорослим і постійно впадав у депресію. В одній з частин процесу я попросила, щоб він мені розповів якийсь момент, коли він був щасливим. Ідея полягала в тому, щоб затвердити цю емоцію замість глибокого суму. Однак мій друг не лише не зміг пригадати жодного моменту, коли він був щасливим, він навіть не зміг пригадати жодного моменту миру та спокою. Що робити в таких випадках? Вдатися до уяви. Якщо у вас не було образів, які вас звеличують, уявіть їх. Якщо ваш батько ніколи вас не визнавав, якщо не дав вам свого імені і ви жили зі стигмою сина-байстрюка, уявіть собі, що він приймає вас з розкритими обіймами, коли ви народжуєтеся, обіймає вас та дивиться на вас із гордістю. Дехто з вас скаже: «Ні, ні цей батько не заслуговує на те, щоб ми його приймали». Так, але ви це робите не для нього, ви робите це для себе. Що ви мусите чітко усвідомити — погляд спостерігача визначає те, що спостерігається. Чи це реально, чи ні. Чи це відбулося, чи ні. І те, що ми бачимо, поєднує нас з емоцією, яка може або вилікувати, або поранити нас. Якщо ви хочете і надалі жити з образом байстрюка, це ваше рішення, але спробуйте уявити кращу роль. І ця нова ідентичність принесе вам нові емоції, нові думки, нові форми життя, які є набагато здоровішими. Уявляючи, ми створюємо нову реальність. Вірити — це творити. Хоча ви в це не вірите, щасливий світ можна уявити та створити.
В сьомому занятті ми сказали, що людське око сприймає двадцять чотири кадри в секунду. Наш мозок сприймає кадри один за одним, і створюється враження, що вони рухаються в часі, однак між кожним кадром, який ми здатні сприйняти, є момент, який сприйняти неможливо. Це той момент, який використовується в рекламі, щоб надсилати підсвідомі повідомлення. Наші очі не можуть їх побачити. Це інформація, яку сприймає наше інше «я». Енергетичне, а не фізичне «я». Уявімо собі, що відбувається в тому часі, який наші очі не сприймають! Що там відбувається? Що живе в цій паралельній реальності?
Фізика описує властивість, яка називається дуальністю матерії. Одна частка — це одночасно тіло та хвиля (енергія). Ми тіло та енергія, які діють скоординовано. Феномен розгортання часу був продемонстрований квантовою фізикою.
І що спільного в цьому з курсом особистої драматургії? Багато чого. Якщо певної миті наше фізичне тіло зазнало шкоди чи агресії, це не означає, що наше енергетичне тіло було також поранене. Воно залишилося недоторканим тоді, коли наші очі його не бачили. Ким ми були до того, як нас ударили? До того, як ми скоїли помилку і одружилися з не з тією людиною? До того, як зрадили нашу віру в кохання? Ми не змінилися, однак зараз не відчуваємо цього, бо ми привласнили особистість, яка це заперечує! Інакше кажучи, те, ким ви були перед травматичною подією, у вашому житті не помирає. Це продовжує існувати між пульсацією та пульсацією, між зблиском та зблиском, невідчутне для нашого ока, проте яскраво живе. Ми можемо сказати, що існують дві можливості відчути одну й ту саму людину — в її ролі жертви або в пульсуючому світлі, вільну, синхронну з ритмічними вібраціями космосу. Це світло, яке тепер може перетворитися на вічне, і якщо воно змінюється, ми відразу про це дізнаємося.
Те саме відбувається з країною. Є, наприклад, видима та невидима Мексика. Та, що зникає з нашого життя, має дух, сповнений величі, щедрості, освітлення, кохання. В цій країні немає ані безкарності, ані корупції, ані соціального розшарування, ані дискримінації, ані насильства, ані голоду. Дух знаходиться там неушкодженим, очікуючи, поки ми перетворимо його на реальність. А як? Діями, що походять з оновленого бачення. І як цього досягнути? Побачивши те, чого донині ніхто нам не показував: те, що ми — світло!
Але як ми можемо цього досягнути, якщо наше фізичне тіло залишатиметься в полоні образу минулого? Звільняючись від цього зв’язку та встановлюючи нову синтонію (співзвучність з оточенням). Наше енергетичне тіло на це запрограмоване. Воно здатне отримати з необмеженого поля можливостей ту вібрацію, той пульс, що може звільнити наше фізичне тіло від травми, однак потребує нашої допомоги. Ми можемо співпрацювати з енергетичним тілом, переглядаючи наші старі зв’язки із травматичними образами, і, зрештою, залишитися лише з тими, які насправді важливі, і вимикати неважливі. Загалом, це і є та вправа, яку я вам раджу, і яка полягає в тому, щоб відредагувати образи, які визначають вас негативно, і замінити їх іншими, які повернуть вам вашу цінність. Ви вже, напевно, відчули, що цей крок нелегко зробити свідомо, але хочу вам сказати, що у нас є інший, дуже ефективний засіб змінити нейронні зв’язки: мрії!