Як у вас справи з вашою волею? Без неї ви не зможете глянути в лице своєму найбільшому страху. Ви могли чудово проаналізувати свій персонаж. Могли багато написати про своє минуле. Могли звільнити негативні емоції. Однак без волі ваша мета перемогти свій споконвічний страх залишиться недосяжною.
Я вас попрошу створити п’ять сцен, де ви описали б мені шлях, яким має пройти ваш герой для того, щоб подолати страх. Це той шанс, який ми вам даємо, щоб його перемогти. Наприклад, той, хто боїться висоти, має протягом історії піднятися на гору, щоб врятувати когось, кого любить, або власне життя, і під кінець зможе подолати страх! Планування цих п’яти сцен не має завдати вам багато клопоту. Ви, напевно, вже бачили чимало фільмів, які використовували цей механізм. Ви лише повинні уявити, що мусить трапитися, аби ваш персонаж перестав відчувати страх? Наприклад, яка екстраординарна ситуація допоможе жінці подолати її страх води?
Використайте уяву, щоб позбутися свого страху. Письменник Самуель Тейлор Колеріж, один із засновників англійського романтизму, вважав, що використання уяви багато в чому схоже на повторення творчого акту Бога. Ейнштейн, своєю чергою, казав, що уява важливіша за знання, бо знання обмежене, а уява — ні.
Через те, що уява не має меж, вона може викликати страх у осіб, які були виховані в світі єдиних значень. Зручніше знати, що стіл є і буде до останнього дня столом, і крапка, аніж знати, що завдяки уяві він може перетворитися на щось інше. Для дітей не становило б жодної проблеми вважати його космічним кораблем або горою. Звичайно, розширювати функціональність слів чи об’єктів може бути по-справжньому страшно для свідомості тих людей, які живуть пригніченими та переконаними, що не можна переходити певних меж. Вони настільки звикли поважати правила і жити за стінами обмежень, що мали б великий страх, якби їх нічого не стримувало. Вони воліли б, щоби хтось їм сказав: «От до цього місця може рухатися ваша уява. А звідси — далі не пробуйте». Однак це неможливо, бо любов, як і уява — це енергія, яка не визнає жодного контролю. Ця енергія не котується на біржі. Ніхто не може її регулювати, не може ані купити, ані продати. А в світі, керованому правилами ринка — це страшенно лякає.
Ми настільки звикли думати ринковими термінами, що більшість людей використовують свою уяву лише для того, щоб робити гроші або брехати.
Відповідно до дослідження, опублікованого нью-йоркською адвокатською конторою Лабатон Сушаров, 24 % з п’ятисот фінансових працівників Уолл Стріт у Нью Йорку і Лондонського Сіті, у яких взяли інтерв’ю, визнали, що «вони здатні використовувати нечесні та нелегальні методи» для того, щоб досягти успіху в своїй роботі. 16 % заявили, що здатні скоїти злочин на ринку акцій, якщо матимуть гарантію, що вони не відповідатимуть за це перед законом. Здається, що нечесна поведінка є основою успіху в світі фінансів. Порушити конфіденційність, зрадити довіру своїх клієнтів, вдатися до корупції, спекуляції без жодних церемоній — все це є дуже прибутковим і керує багатьма волями!
З подібним цинізмом банкіри надають привілейовану інформацію своїм клієнтам, для того аби ті забрали свої гроші з країни перед девальвацією. І банкіри роблять це із великим завзяттям, захищаючи те, що є для них цінним. Так само уряди вирішують рятувати банк замість людей, демонструючи цим свою підлість та жадібність. Чому вони рятують банки? Чому практикують лихварство? Чому не врятують селян? Чому не інвестують у нужденних? Бо простий народ не вважається цінним.
Сподіваюся, ви не будете розповідати мені про те, що не можете змінитися, бо для цього вам потрібні гроші. Це означало б, що ваша воля запаморочена. Якщо хтось із вас перебуває в такій ситуації, перш ніж ви продовжите написання своєї особистої історії, треба, щоб ви чітко уявили, яку цінність надаєте грошам в своєму житті, бо так само, як ми можемо перебувати в полоні болісних моментів минулого, так само можемо бути переконані, що мотор, завдяки якому світ рухається — це гроші. Така думка перешкоджає процесу змін.
Коли ми зверталися до цієї теми в моєму письменницькому гуртку, я бачила, що люди з великим завзяттям захищають цінність грошей і важливість володіння ними. І коли я запитувала їх, чи могли б вони жити в суспільстві, де гроші не були б ані першою необхідністю, ані фундаментальною цінністю для успіху та особистого зросту, у них починалася криза. Такі люди не здатні сприйняти світ, який не керувався б грошима; вони його сприймають, як щось абсолютно реальне, хоча гроші є нічим іншим, як ілюзією з ілюзій. Усі багатомільйонні транзакції між банками та інвесторами — віртуальні. Вони не існують. Що насправді існує, так це гарантія, яку дають люди, щоб отримати позику. Вони закладають свої будинки, машини, особисте майно, надбане з величезним зусиллям. І якщо з якоїсь причини вони не можуть впоратися з усіма виплатами за позиками, банк без жодного співчуття забере це майно, залишаючи на вулиці цілі родини.