Сподіваюся, ви переконалися, що під час написання поєднуються слово, образ та думка, утворюються зв’язки, реорганізуються ідеї. І, впорядкувавши емоції, ви впорядковуєте і думки — і навпаки. Дехто з вас, можливо, не зміг виконати всі вправи, а з деякими зазнав клопоту. Неважливо. Важливе бажання, яке ви продемонстрували, а не отриманий результат. Дехто з вас, можливо, зробив лише діагностування, але так і не зміг знайти найкращий спосіб вирішити проблему. Теж неважливо! Зробити діагностування — цього вже достатньо. Пам’ятайте вердикт, а рішення прийде, як наслідок. Лише скажіть: «Мені хотілося б знати, чи є інший спосіб вирішити цю проблему». Відповідь до вас прийде. Це так, ніби ваш розум «опублікував» це питання у космічній мережі. Багато можливих рішень впадуть на вас, як дощ, прийдуть у реальності чи уві сні. І ви їх візуалізуєте, бо вже прибрали багато перешкод, які не дозволяли вам мати добрий зв’язок із Всесвітом. Я запевняю, що ваші зусилля, ваша робота над емоціями, вміння аналізувати власні страхи та провини дадуть добрі результати. Більше того, ви зможете вільно використовувати свою уяву, щоб побачити кращі можливості життя. Чому саме уяву? Бо в ній живе дух мистецтва, який має змогу та право давати речам інші імена, переробляти їх для того, щоб помістити в реальність через вправу з трансформації. Дух мистецтва — це єдине, що може допомогти нам уявити нову країну, нове суспільство, новий світ. На жаль, праві уряди і деякі ліві теж, не зацікавлені в тому, щоб поширювати мистецькі заходи через внутрішньо притаманний їм уявний та трансформаційний характер — щоби хтось раптом не уявив собі світ без політичних партій та корумпованих депутатів. Так само розділяють мистецьку та академічну діяльність, хоча ідеально, коли навчання проходить через мистецтво.
Беручи участь в будь-якій мистецькій події, ми відкриємо, що всередині нас існує глибока здатність до трансформації, і в момент її використання ми перетворюємося на творців. На творців чудес. На істот, які за допомогою уяви перетворюють яблуко на ногу, а хвилю на скрипку.
Не лише це, а будь-який артистичний вияв підтверджує, що ми не є ізольованими, стверджує нашу єдність і те в нашій єдності, де перебуває наша свобода. Де ми є господарями нашого вибору та нашої долі. Мистецтво — це шлях до оздоровлення та формування характеру, і як таке — це засіб прогресу та добробуту. Мистецтво — це так само важливо для здорового життя народу, як і охорона здоров’я та безпека.
Дуже важливо подумати про характер мистецтва загалом і письменництва зокрема. Воно трансформує свідомість, надихає, і може об’єднати нас або роз’єднати, пригнобити або звільнити.
Поміркуйте над моментами, коли ви були здатні звільнитися від образу, який мали про себе і дайте відповідь: якої миті ви спромоглися подумати про себе, як про героя, що бере участь у вправі з особистої драматургії? Ви були б здатні сказати «до побачення» цьому образу і прийняти новий? Якби ви були б результатом власної творчості і перебували б у моменті свого нового народження, що б ви сказали? Які слова використали б для того, щоб висловити свої теплі почуття?
Можливо, вам неприємна сама ідея говорити у «теплій» формі? Ми до цього не звикли. Зазвичай думка, яку ми маємо про себе, дає нам змогу проговорити позитивно не більше тридцяти секунд. Наша остання вправа полягатиме в тому, щоб відредагувати схвального листа, адресованого нам самим. Спробуйте не вживати в ньому суджень дискваліфікації та образів уразливості і крихкості. До цього листа включіть інформацію, яку, на вашу думку, варто зберегти, те, що може зробити вам честь та звеличити вас. Побудуйте шлях, яким ви хочете пройти.
Нарешті існує шлях, яким рано чи пізно ми всі маємо пройти, і це той шлях, який приведе нас назад до любові. До єдності. До світла. Лише світло реальне. Подорожуйте, танцюйте, з’являйтеся, зникайте однак завжди залишайте слід. Поезія — це світло. Музика — це світло. Колір — це світло. Погляд кохання — це світло. Затуліть очі і спробуйте відчути це світло всередині вас самих.