На шляху, яким ми йдемо, щоб перестати бути жертвою, може зустрітися чимало перешкод. А в процесі руху може виявитися, що ми не хочемо більше змінюватися. Існує багато ролей і, як показує ця вправа, «персонажів», яких ми бачимо, але не хочемо позбуватися, бо закохуємося в них. Це може бути роль покинутої жінки або слухняного сина, жорстокого чоловіка або маніпулятивної бабусі. Це може бути зразковий громадянин, офісний працівник на пенсії або вічний опозиціонер. Існують темні персонажі, які не так добре виглядають, і не є дуже розумними, як-от корумповані лідери, які зраджують своїх виборців, але будуть і надалі представляти нас, доки існуватимуть «актори», які актом колективного самогубства переобиратимуть їх раз у раз. З іншого боку, існують ролі більш суперечливі та привабливі, приміром, «рятівники». Вони мають більш позитивний образ, діють у випадку несправедливості. Допомога, надана ними, настільки цінується суспільством, що може так статися, що самі «рятівники» не захочуть, аби стан речей покращився, бо який сенс матимуть їхні життя, якщо люди перестануть їх потребувати?
Яким би — негативним чи позитивним — не був образ, який ми представляємо щодня, ми маємо його в серці і нам боляче його залишати. Змінюватися — це втрачати свою ідентичність, а це жахливо, тому перед нами постає велике питання «Якщо я не є тим, ким я є, тоді хто я є?» Який жах!
Однак уявімо собі, що це зовсім не так у нашому випадку, — ми однозначно вирішили змінитися. Якщо ми ясно уявляємо, чого ми не хочемо, нам залишається тільки визначити, чого ми хочемо і чому. Потім нам потрібно буде проаналізувати, як ми збираємося цього досягнути. Нарешті виникає найважливіший сумнів: у чому полягає найбільша перешкода, яка виникає на нашому шляху і не дає нам рухатися вперед? І саме тоді ми стикаємося зі СТРАХОМ. Саме так, зі СТРАХОМ, великими літерами. З цією силою протидії, яка вже неодноразово була нашим ворогом. Лише страх може паралізувати людину, яка, парадоксально, живе у Всесвіті, що знаходиться у постійному русі.
П’яте заняття. Чого я боюся?
Страх можна відчути лише в часі. У часі речі мають свій кінець, і ця ідея нас тероризує. Страх емоційної втрати. Страх відчуження. Страх старості. Страх болю і всі страхи, які тільки можна собі уявити, приховуються в єдиному страху: страху смерті і її еквіваленті — втрати.
Важливо знати, чого ми боїмося, бо цей страх визначає, що робить наш персонаж, а що припиняє робити. Той, хто боїться висоти, ніколи не стане альпіністом, а той, хто боїться води, ніколи не стане моряком. Страх визначає наші пріоритети в навчанні, у нашому професійному житті, в тому, як ми будуємо стосунки з іншими і як вибираємо свою другу половину. Страх також впливає на виборчі процеси, і на пріоритети в ставленні до того чи іншого кандидата, чи в лояльності до тієї чи іншої партії. Скажи мені, чого ти боїшся і я тобі скажу, хто ти.
Керівники на верхівці влади розуміють це дуже добре і розробили стратегії контролю населення, засновану на страху. Що більше страху, то більше контролю. Думка, яка панує у свідомості затероризованого населення — це думка про уразливість. Негайно прозвучить голосний голос керівника, який буде грати роль «рятівника». У своїх промовах він пропагуватиме демократію, проголосить свободу народам та право націй на самовизначення, але, головне, реалізує всі ці дії, спрямовані на встановлення «миру та спокою», за допомогою збройних сил. Армія пройде вулицями і найдивніше те, що значна частина населення аплодуватиме цим діям, бо вважатиме їх корисними для власної «безпеки».
Подібне встановлення влади настільки успішне, що нині ним користуються не лише керівники, але й кримінальні угрупування, які перетворюють населення на заручників своїх битв за владу. Страх, що вибухне бомба, страх викрадень і агресії викликає певну ізоляцію та стримування.
Навіть керманичі тих націй, які вважаються «вільними», знаючи, що неможливо контролювати волю мільйонів людей, вдаються до створення страхів, щоб утримувати цих людей обмеженими. Запевняють свій народ, що в нього є свобода подорожувати, куди завгодно, але одночасно попереджають про небезпеки, які очікують під час відвідин країни, переповненої фанатиками, комуністами та терористами. Крім того, нагадують населенню про можливість зараження різними хворобами, бо весь світ повен вірусів та паразитів. Називають себе країнами, де панує свобода думки, але поширюють расистські гасла та ідеї дискримінації, які породжують ненависть і роз’єднання між громадянами, для того, аби ті не могли зорганізуватися. Індіанці, чорні, євреї, араби, іммігранти, сигарети, СНІД, вірус грипу H1N1, гомосексуальний шлюб являють собою ворогів, яких треба знищити і від яких бездоганні уряди мають «захищатися».