Пустошний зійшов на пристань. Тісним колом його оточили друзі.
— Що це у вас вигляд такий, наче ви всі іменинники? — спитав Пустошний.
— Почекай, зараз і ТИ будеш іменинником! — весело відповів старий моряк, один з друзів, і, розгорнувши місцеву газету, почав голосно читати: — «Більшовицький привіт героїчним синам нашої Батьківщини, завойовникам Північного полюса! Двадцять першого травня тринадцять відважних синів соціалістичної країни висадились на Північному полюсі».
— Ану, давай сюди! — вигукнув лоцман.
— «ЦК ВКП(б)… — поспішно ковтаючи слова, читав він. — Об 11 годині 10 хвилин літак „СРСР-Н-170“ під керуванням Водоп’янова… пролетів над Північним полюсом… Крижина, на якій ми зупинились, розташована, приблизно, за 20 кілометрів за полюсом по той бік… Крижина цілком придатна для наукової станції, що дрейфує у центрі Полярного басейну…»
Від хвилювання перед очима Пустошного підстрибували рядки.
— Нарешті… нарешті!.. — бентежно прошепотів Олександр Матвійович: — Ось коли здійснилась велика мрія! — І раптом схопив в обійми своїх друзів: — Та розумієте ви, яка це радість? — Адже наш полюс! Наш! Здійснилась мрія!..
Але раптом Пустошний розціпив обійми, повільно зняв кашкет і, важко зітхнувши, промовив:
— Бідний мій Георгій Якович! Рано ти жив… Поганий час випав на твою долю… Скільки принижень довелось перенести тобі, коли ти збирався в похід! — Обернувшись до друзів, Олександр Матвійович згадав про далекі дні: — Які часи були… царський уряд палець об палець не вдарив, але ж Георгій Якович для батьківщини старався… Не для себе шукав слави — для Росії… Щоб російський прапор підняти на полюсі, він віддав своє життя. Вмираючи, він сказав: «Все пропало!..»
Олександр Матвійович трохи помовчав.
— Ні, Георгію Яковичу, не пропало! — вів він далі. — Сини нашої Батьківщини здійснили розпочату тобою справу! Ти мріяв підняти на полюсі російський прапор — сьогодні на вершині світу майорить російський прапор, радянський прапор!
Пустошний стояв, дивлячись на північ.
Йому ввижались засніжені крижані простори… Великий літак «СРСР-Н-170» на крижині… І перші радянські люди, по праву, хазяйновито ступають на вершину світу.
Пояснення спеціальних слів та виразів
Бар — наносна мілина в гирлах річок.
Баркас — великий весловий човен для перевезення людей і вантажів.
Ванти — товсті мотузки або металеві канати (троси)! протягнуті від верху щогли до бортів; перев’язані тонкими поперечними мотузками, вони правлять за драбини, по яких забираються на щоглу.
Вахта — чергування. Стояти на вахті або нести вахту — чергувати.
Вахтовий журнал — журнал для запису всіх подій, що відбуваються на кораблі.
Вахтовий матрос — черговий матрос.
Віра якір! — наказ підняти якір.
Кают-компанія — приміщення для командного складу корабля.
Кубрик — житлове приміщення для суднової команди.
Курс — напрямок, у якому рухається судно.
Лоцман — моряк, що добре знає безпечний прохід між підводними мілинами і скелями. Лоцман проводить судна в небезпечних місцях.
Люк — отвір в борту судна чи на палубі, який закривається особливими дверцями або кришкою.
Рейд — зручне місце для стояння суден, звичайно недалеко від берега.
Рейс — шлях корабля від місця виходу до місця призначення.
Ропак — гостра, занесена снігом крижина, що стоїть сторч.
Торос — крижана брила, що утворюється в полярних морях при стисненні крижин.
Трюм — приміщення на кораблі для вантажів.
Екіпаж — команда судна.
