— Удар її, Саламо, присмак коханої солодкий, як у султана.
Чи розквітло кохання того дня? Дівчина була ще дитиною, але коли вона говорила, юнак побачив дивовижний погляд її розплющених очей. Вона висміювала його й дала йому це зрозуміти. А що це було як не присмак кохання? Потім він забув про все. «Дитина грається», — сказав він собі. Але тією дитиною, чиї груди просвічувались через горловину сукні, була та сама дівчина, яка через роки розпалила його, коли він побачив її за пранням у будинку своєї няні Нафіси. Її тіло сформувалося з дитячого в жіноче. Він побачив, як її ноги лежали на тертці, і помітив, як її помаранчеві штанці піднялися з одного боку, виявляючи затінене місце, за яке так палко чіплявся його чоловічий погляд... Не лише очі, але й душа його. Щойно Закія побачила, куди був спрямований його погляд, вона швидко відтягнула край свого одягу, щоб прикрити те, що було на видноті. Салама вловив ледь помітну усмішку, яка швидко пройшла по її обличчю. Після цього він уже не міг спати спокійно. Образ забороненого не полишав його, ні коли він копав, ні коли сіяв або поганяв батогом буйвола навколо водяного колеса. А дівчина часто приходила до нього уві сні й не полишала, поки не витягувала з ліжка, щоб юнак ішов здійснити омовіння в купальні мечеті. Він постійно відвідував будинок своєї няні Нафіси в надії, що та попросить щось зробити для неї, і це дасть йому можливість зіштовхнутись там із Закією. І врешті, він мріяв про те, що десь побачить дівчину, аби обмінятися з нею привітаннями та поспілкуватися. Поряд із нею йому було спокійно й хотілося якомога надовше продовжити ці моменти. Вона теж мріяла про це, коли йшла в поле, несучи їжу, яку йому посилала няня: двоє коржів і шматок сиру, або двоє коржів і два варені яйця. Закія сиділа й спілкувалася, весь час дивлячись через плече, уникаючи погляду у вічі. Потім вона раптово вставала й починала поправляти свою хустку.
— Бережи себе, Саламо, — казала вона. — Повертаючись, не забудь віднести тацю до хаджі Нафіси, — іноді додавала дівчина.
Почувши, як Закія вимовляє його ім’я, юнак починав хвилюватися. Одного разу він дізнався, що яйця, які вона йому принесла, були не від Нафіси, бо згадав при тій, що останні два яйця були велетенські, як качині. Нафіса ж відповіла, що передавала йому лише двоє коржів, шматочок сиру й цибулю: «Про які яйця ти говориш, синку»? Вона сказала: «Саламо, мій хлопчику, що сталося з твоєю головою?» Йому було приємно це чути, і він усміхнувся. Два яйця, мабуть, були подарунком Закії, яка вкрала їх у матері.
Одного разу Салама відчув, що серце його розривається, коли Нафіса повідомила йому новину: «Закія відмовляється приносити тобі їжу, приходь і забери її сам». Відвідини дівчини повністю припинилися, і він бачив її лише час від часу, коли заставав у Нафісиному будинку, або коли вона була з іншими дівчатами, що йшли до каналу наповнити свої глиняні горщики. Він почувався спустошеним, коли помітив, що вона уникає його чи дивиться в інший бік, хоча її друзі віталися чи розмовляли з ним, коли проходили повз. Чому вона припинила з ним спілкування? Якби він міг побачити її сам, він би зізнався їй у своїх почуттях.
— Кохання заборонене, тітонько? — запитав він Нафісу.
— Хто заборонив, мій хлопчику? — відповіла вона. — Кого ти кохаєш, зінице мого ока?
Салама не відповів, тож жінці довелося повторити запитання.
— Кого ти кохаєш, мій милий? Скажи мені, і ми поєднаємо вас.
Коли він підняв цю тему зі своєю матір’ю, вона почала кричати на нього.
— Боже мій! Боронь Боже! Вийти заміж за жительку з Бахраві[14] з Нижнього Єгипту? Вона тобі не пара.
— Яке значення має те, що вона звідтіля? Хіба вони всі не люди?
— Люди чи порода диявола! Ти не можеш одружитися із Закією. Ти зрозумів мої слова?
Далі почалося пекло. Його мати пішла до матері дівчинки й засипала її низкою образ, кожна з яких була вульгарнішою за попередню, а потім наказала їй «стримувати свою розпущену дочку».
І Закія зовсім зникла, він більше не бачив її, навіть з подругами, коли вони наповнювали свої горщики. Так проходили місяці, а терпіння в нього закінчувалося. Люди не могли зрозуміти, що його турбує, коли він ішов у напрямку будинків жителів Бахраві, а потім зупинявся посеред дороги, перш ніж досягти своєї мети. Так було до тих пір, поки одного разу, він пішов до колодязя біля водяного колеса, щоб зловити сома, і побачив, що той звивався у воді. Cом з довгими вусами був чималим і невловним. Щоразу, коли він збирався підсікти рибину, та впивалася в руку юнака, і кров сочилася у воду. І так тричі, перш ніж він спромігся здобути бажану здобич. Коли юнак намагався піднятися нагору, до денного світла, він побачив два широко розплющених ока, що дивилися на нього. Це була Закія! І вона шепотіла: «Салама». Чи був у світі звук чистіший за цей голос, що шепотів його ім’я? Вийшовши на поверхню, він відкинув сома вбік і не промовив жодного слова. Він узяв дівчину за руку, притягнув її до своїх грудей, а вона прихилилася до нього. Потім він узяв її на руки й поніс, уже не усвідомлюючи, що відбувається, ніби в запамороці, ніби якась сила охопила його й підштовхнула нести дівчину й зникнути з нею між високої кукурудзи. Він повинен оволодіти нею...
14
Аль-Бахраві — хутір, що належить до села Санхур Аль-Мадіна в межах регіону Кафр-ель-Шейх в Арабській Республіці Єгипет.