— Це кінець шляху, Сакіно? — промовив він.
Це була довга подорож. Коли його дід привіз свою сім’ю в цей район з провінції Бухайра, вони були бідними й знедоленими людьми, і Мансур, великий землевласник, прихильно поставився до них. Він залишив їх у себе й найняв діда Раді та деяких його синів для роботи на землі. Раді було дванадцять років, коли Мансур відправив його в університет аль-Азгар разом із чотирма іншими юнаками: його синами Фарні й Рабі, його племінниками Саїдом і Фаделем, сином рабів, яких Мансур звільнив. Існувало неявне розуміння, прийняте Раді та його батьком, що в Каїрі він, разом із Фаделем, будуть служити синам і племіннику великого землевласника Мансура. Але жоден із п’яти юнаків не досяг успіху в навчанні, крім Фаделя, сина рабів, і він був єдиним, хто отримав диплом і став шаріатським юристом. Фарні, їхній старший син, серйозно навчався кілька років, поки не втратив цікавість до науки. Потім він проводив час, спілкуючись зі співаками, акторами й танцюристами, їздив із ними на гастролі по селах. Люди казали, що він «супроводжував» одну зі співачок, поки вона не віднадила його від навчання в аль-Азгарі. Потім чоловік зовсім зник. Подейкували, що він брав участь у революції 1919 року і його хотіли заарештувати, тому хлопець утік до Леванту й більше ніколи не повертався. Що стосується Рабі, Саїда й Раді, то вони зневірилися в аль-Азгарі та афамії. Усі один за одним повернулися в село. «Упертість», — сказав Мансур, віддаючи свою проблему в руки Аллаха. Раді недовго сумував, що покинув аль-Азгар і Каїр. Він оселився в провінції зі своєю родиною й заробляв собі на життя, читаючи Коран на похоронах і сільськогосподарських роботах. Так тривало кілька років, поки він не виявив, що торгівля є ключем до справжнього багатства, тож почав вирощувати худобу для продажу на районних ринках і торгував пшеницею. Його дружина почала продавати курей, яйця, масло. У базарний день вона стояла біля сільської дороги вдосвіта, щоб спродати свій товар. Вони роками докладали неабияких зусиль, продаючи власну продукцію, щоб накопичити грошей. Потім перед чоловіком відкрився цілий новий світ, коли він почав торгувати бавовною. Він заробив достатньо грошей, щоб купити орну землю, починаючи з кіратів[15], а потім федданів[16]. Так, син бідняка піднявся до рівня поміщиків. Мало того, він став найбагатшою людиною в селі та на околицях, а також найвпливовішою й найбільш поважною особою. Якби ділянку землі пропонували на продаж, він перший, хто б ухилився від цього.
Подорож була довгою. Коли він читав Коран на могилах, йому платили випічкою, яку готували як невід’ємну частину траурного ритуалу. Його голос був недостатньо мелодійним, щоб конкурувати з іншими відомими декламаторами, яким щедро платили. Минуло багато часу з тих пір, як він читав Коран за гроші, так само як Сакіна перестала продавати свої товари на сільській дорозі (хоча вона продовжувала вести торгівлю вдома, покупці приходили до її дверей). Тепер Халіль мав крамничку на головній дорозі. Аллах благословив їх і огорнув своєю благодаттю, але Закія поклала кінець їхньому життю, і з цього дня воно добігало кінця.
Він відчував біль і стогнав, як хворий.
— Як я можу показати своє обличчя, Сакіно?
Минув тиждень після зникнення дівчини, тиждень, коли вона була в стані цілковитої апатії, не могла нічого робити. Чоловік не міг звернутися до поліції зі справою. Що сказати обер-офіцеру, який знав його особисто, про свою доньку? Неможливо було попросити ні його, ні когось іншого знайти її. І що б він удіяв із нею чи зробив для неї, якби знайшов? Навіть за її відсутності він нічого не міг вдіяти, щоб приховати безчестя. Дівчина зникла, але сором переслідував чоловіка всюди. Люди в мечеті дивилися на нього з жалем і співчуттям, тому він молився вдома. Навіть якби вона не зникла, нічого б не змінилося. Те, що з нею трапилось, люди пам’ятатимуть довіку, адже це було щось нечуване в історії села та району. Жоден чоловік ніколи не посягав на незайману дівчину. А Саламу бачили, коли він ніс її на кукурудзяне поле. Коли Раді уявляв, як його доньку несуть на кукурудзяне поле, він стискав голову руками, бо було відчуття, ніби вона зараз вибухне.
— Піди й поговори із Закі, — сказала Сакіна.
На що Раді здивовано закричав:
— Що я маю сказати Закі?
— Ти маєш на увазі, що робити? — відповіла вона. — Що це за розмова, Абу Халілю? Салама — їхній син, вони відповідальні за нього, і саме він зруйнував життя нашій доньці.