Лише зовнішній вигляд Закі зіпсував святковий настрій. Гості бачили його тільки під час трапези. Він міг приєднатися до будь-якого столу й їсти все, що йому заманеться, але натомість він схвильовано продовжував ходити, переходячи з однієї таці до іншої, щоб перехопити трохи їжі звідусіль, засовуючи cобі щось із перехоплених страв у кишеню. Деякі з гостей, що пригощалися, припинили їсти, а в інших від здивування та смутку шматочки застрягали в горлі. Їм було неприємно й боляче споглядати, як чоловік, який славився шляхетною лицарською вдачею й завжди був радий своїм гостям, так принизливо вчиняє. Закі продовжував рух між тацями, поки Шабана не підвівся, та не випроводив свого двоюрідного брата додому. Він залишався з ним удома, допоки не прибрали весь посуд.
Через кілька днів сини Кассима з тривогою повторювали, що зближення Салами й Закії в халяльний спосіб[19] було останнім почесним дорученням Закі. Після цього Закі було не впізнати. Через два-три дні після завершення весільних церемоній він поводився зовсім дивно. Уперше це сталося тоді, коли, проходячи повз будинок однієї родини, яка зібралася біля низького столика за вечерею в Рамадан, Закі не вітаючись приєднався до трапези. Оговтавшись від здивування, господар дому заговорив: «Раді бачити й ласкаво просимо, шейху Закі», але Закі почав хапати їжу зі столу, не звертаючи ні на кого уваги й навіть не чекаючи молитовного заклику на заході сонця, який дозволяв розпочинати трапезу. Решта родини здивовано й збентежено обмінювалася поглядами, поки батько не цитьнув, щоб вони замовкли. Закі поглинав їжу; це був той самий чоловік, який був відомий своєю стриманістю та гордістю, той, хто завжди чекав, поки всі за столом почнуть їсти, чи то гість, чи господар. А якби він був господарем, то брав би найменшу частку їжі, оскільки його обов’язок і радість полягали в тому, щоб кожен гість їв по заслугах і навіть більше.
Згодом ознаки його божевілля стали очевидними, і новина ширилася околицями. Колись тверезого шейха бачили, як він їв і пив у день під час посту. Люди бачили, як він лежав на животі на краю Затоки та пив воду. Він перестав молитися в мечеті й почав бродити вулицями і полями, постійно повторюючи одну й ту саму фразу: «Чому ти мене підвів?» Він зупинявся, якщо бачив юрбу людей, які їли, щоб приєднатися до них і їв разом із ними, незалежно від того, дозволили вони йому це чи ні.
Спочатку люди жаліли його. Вони говорили: «Тут немає ні сили, ні розуму, Аллаху» або «Змилуйся над поважним шейхом, що потрапив в немилість», ділячись з ним своєю їжею. Але потім вони втомилися від цієї ненаситності й сахалися його поведінки, почали глузувати з нього й відганяти. Коли він наближався, дехто підкидав вгору залишки їжі, і він ловив їх, як собака, та прямував далі. Це був єдиний спосіб відчепитися від нього.
Відразу після того, як закінчився Рамадан та пройшло святкування Ід аль-Фітр[20], хлопці ходили за ним, співаючи: «Чому ти мене підвів?» Закі дуже хвилювався й повторював фразу в такт ритму їхнього співу, прискорювався, виснажувався. Усі його запитання перетворювалися на скиглення й ридання, а це ще більше тішило дітей.
Удар, який скосив Закі, наздогнав і його тітку Нафісу, яку всі знали в селі. Жінка не була на весіллі, хоча саме вона прихистила наречену й підштовхнула Закі погодитися на шлюб. Після цього вона тяжко захворіла й померла, переймаючись долею племінника. Хоч вона завжди нагадувала, що все в руках Аллаха, але так само постійно повторювала, що все це із Закі сталося через шлюб, якого він не бажав. Чоловік утратив розум через крах своїх надій: «Нещасний чоловік, — повторювала вона. — Він узяв на себе більше, ніж міг витримати».
Люди запитували про суть фрази, яку він пробурмотів. Хто був той бідолаха, до якого він звернувся у своєму докорі? Шейх Хамед і шейх Саїд — двоє експертів з юриспруденції обговорювали це питання. Шейх Хамед вважав, що Закі дорікає брату, адже той не дослухався до його поради не продавати свою частку спадщини. Але шейх Саїд думав інакше.
20
Свято розговіння — свято в мусульманських народів, що відбувається після 30-денного посту Рамадану.