— Добре, — сказав Салем, — нехай Аллах дасть успішне закінчення, але може варто нам поговорити про магр[41]?
Відповідь пана Хусейна була твердою.
— Про який магр ти зараз говориш? Між поважними людьми не повинно бути жодних розмов про гроші. Ми дамо всі меблі для дівчини й відведемо її до дому судженого. Мідхат схожий на нашого сина.
Усе здійснилося миттю, і йому здалося, що це все сон...
Дорогою додому він нагадав своєму дядькові Салему про їхню угоду.
— Ти збожеволів? — відповів Салем. — Як ти міг іти й просити руки дівчини в її сім’ї, за умови, що ви спочатку разом вийдете гуляти? Хто погодиться на це?
Він був приголомшений. Салем, який полонив Маріку, подобається це її родині чи ні, тепер звинувачував його в божевіллі, бо він хотів познайомитися з дівчиною й дізнатися про неї більше без нагляду родини. Мідхат не знайшов у собі сили заперечити. Щодо Маріки, вона не схвалювала й була проти. Вона сказала, що читання «Фатіхи» — це ні що інше, як заява про наміри, що це не остаточне зобов’язання, і він може розірвати цю фарсову угоду й легко відмовитися. «Люди змінюють свою думку після “Фатіхи” — це не контракт — і люди вільні». Але те, що вона сказала, не вплинуло на Мідхата. Він почувався безнадійним і безсилим, наче покінчив життя самогубством. Колись Сальва була у відчаї, а тепер і він впав у відчай.
Мідхат замислився: чи з’явився Фауст, герой Ґете, Таха Хусейну, коли він писав свій роман? Історія була давня, але вона постійно оновлювалася. Диявол завжди присутній і готовий до укладання угод. Диявол був із Достоєвським у «Братах Карамазових», і з Ніцше, який постійно фліртував зі злими духами, незважаючи на його відлюдність, і який утратив розум після того, як заразився сифілісом після разового відвідування публічного будинку. І це також було з Томасом Манном, коли він написав «Доктор Фаустус», оскільки герой повісті, великий музикант, теж був відлюдьком. Але ж він уклав угоду з дияволом і поспіль заразився подібною хворобою, втративши глузд. Чи диявол був присутній, коли вони з Сальвою сиділи біля Ісмаїлійського каналу, і дівчина благала його поїхати разом? Мефістофель, мабуть, був там присутній, нарікав і обіцяв все, чого його серце бажало від європейських жінок. Якщо так, то диявол жодного разу не виконав свою обіцянку. Він провів у Відні майже рік, не торкнувшись жодної жінки, а коли повернувся до Єгипту ні з чим і зрозумів, що його кохана вже не чекає, ледь не збожеволів. Він погодився на шлюб за домовленістю з єгиптянкою за традиціями та умовами, які нав’язував її батько.
Вода перестала булькати, тож Мідхат залишив гарячу ванну й перейшов до сауни, де язики жару облизували спітнілі голі тіла. Йому спало на думку, що зображення людського тіла вульгарне в будь-якій формі, і він згадав подорож шейха Хайрата з його кімнати до вигрібних ям і нічних щурів у мечеті Абу Кабіра. Яким милосердям Аллаха було те, що він дав людям одяг, на відміну від мавп. Чи можна собі уявити, щоб король був голим і керував своєю нацією, чи лідер, що керує країною, чи то суддя на трибуні, що вершить правий суд, чи оратор, що надихає людей? Хіба не достатньо жінки, щоб зруйнувати всі їхні плани? І чи змогли б оголені члени клубу сказати одне одному щось значуще? Він думав про хаос, який спалахне, якщо ці мавпи, які вільно блукали містом, раптом почнуть кричати й штовхати одне одного, оголивши зуби. Як вони штовхалися біля білявки — незважаючи на те, наскільки вона була неприваблива. І бій не припинявся, доки найсильніший із них із розширеними ніздрями, гострими іклами, іскрами, що летіли з очей не перемагав. Тоді супротивники розбігалися і самка корилася господареві стада. Це було б справді ганебне видовище.
Санія була присуджена йому на термін понад двадцять років. Це було довічне ув’язнення. Перший рік шлюбу пройшов відносно спокійно. Він пообіцяв собі розірвати свої зв’язки з минулим, забути Сальву, ігнорувати обставини та хитрощі, які оточували його шлюб, і заплющити очі на інтриги пана Хусейна Асаада. Під час читання «Фатіхи» чоловік повністю відмовився говорити про посаг. Розвиток подій почався після того, як батько дозволив йому погуляти з Санією самостійно. Вони провели вечір у ресторані під відкритим небом біля порту, пили сік. Він поклав руку їй на плече, і вона затремтіла від його доторку. Потім мати нареченої почала наполягати скоротити термін заручин і підписати шлюбну угоду. Тоді пан Хусейн заявив, що посаг має становити десять тисяч фунтів стерлінгів, і що наречений повинен купити квартиру в Ісмаїлії, яка буде зареєстрована на ім’я Санії. Він обґрунтував це тим, що дочка буде жити окремо, а квартира, записана на її ім’я, гарантуватиме майбутнє, якщо щось станеться, «не дай Боже». І що він міг удіяти? Він міг би зібрати десять тисяч фунтів стерлінгів, але все рівно не зміг би покрити вартість квартири. Саме тоді старий Лис запропонував, на його думку, просте рішення — купити квартиру, що будувалася компанією знайомого підрядника.
41
Магр — в ісламському сімейному праві, майно, яке чоловік виділяє дружині при укладенні шлюбу. Магр одна з головних умов укладання шлюбу. Виплата магра може бути відстрочена за домовленістю після весілля.