І коли мене питають: «Чи готовий ти вмерти за Україну?», я кажу чесно: «На мою думку, минули часи, коли треба було вмирати за Україну. Настали часи, коли треба вчитися «жити за Україну». Просто впустити її в своє серце і жити собі та їй на щастя. Й поки житимеш ти — житиме і вона!
Так що я хочу жити і ростити своїх дітей без почуття страху і брехні, не називаючи чорне — білим, а злодіїв і брехунів — владою «від Бога». Я хочу, щоб мої діти вільно пересувалися світом, я хочу, щоб вони могли вільно говорити про те, з чим вони не згодні, вільно вчилися, росли, працювали — красиві, незалежні, європейські, освічені та культурні люди!
Саме за це моє покоління голодувало на граніті на початку 1990-х, саме за ці права і свободи ми виходили на вуличні акції «Україна без Кучми», саме за це ми стояли на Майдані у 2004-му.
Далі більше — саме за ці права, обстоюючи свою людську честь і гідність, виходили сотні тисяч росіян (саме «росіян», а не «рашистів») на Болотну площу та марші незгоди. А тепер нам намагаються втовкмачити, що ми це робили за 100 гривень (чи 300 рублів) на день, які мені платив якийсь «американський дядя»?
Дозвольте вам, панове «рашисти», кадебісти і комуністи (колишні і нинішні), хохли-малороси, шовіністи усіх мастей, різні тоталітарні збоченці, совкові активісти та інша імперська наволоч, дещо пояснити... Хоча, що там пояснювати... Даремна ця справа — щось пояснювати зомбі!
Не зрозуміє протухла натура ваша того смороду, який ви навколо себе розповсюджуєте, коли намагаєтесь реанімувати напівзотлілий труп під назвою «Російська імперія», з якого ви, мов ті гробаки, вилазите і повзете світом.
Хоч і махає він ще руками, дригає ніжками, шипить і гарчить вашими стараннями, але ж всі бачать, що то труп і бридко вернуть носа від того смороду. Тільки незрілих дітей і забобонних старців або якихось соціальних некрофілів і ладен налякати той зотлілий труп, що розмахує довкруж заіржавленою ядерною булавою, і який вже не продукує жодної живої емоції чи почуття, а тільки імітує їх за допомогою маскультури, шансону, безкінечних кримінальних серіалів, фільмів Михалкова та брехливих новин, що виливаються на ваші голови із зомбоящика під назвою «телевізор».
І останнє питання: «може, годі бути некрофілами і злягатися з мерцем, прославляючи вурдалацький спосіб життя і прислужуючи самому сатані? Може, годі намагатися оживити своїми фрикціями напівзотлілий імперський труп? Може, годі гризти брудні кістки і жерти протухле, отруйне для нормальних людей м'ясо? Може, досить жертв? Може, досить війн? Може, досить крові?
Не знаю, як вурдалакам, а мені — досить!
Антін Мухарський
УВАГА! ЧИТАТИ ОБЕРЕЖНО!!! МОЖЛИВИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ШОК!!!
Радикальний чорний гумор.
Вмотитвована ненормативна лексика.
Неполіткоректні висловлювання.
Не бажане читання цієї книги повістей людям з обмеженими розумовими здібностями адептам різних людоненависницьких та тоталітарних ідеологій, особам із ознаками політичної шизофренії, соціокультурних психопатичних станів, спричинених браком освіти, культури та виховання, людям із ознаками совкового дебілізму, особам, яким не виповнився 21 рік, вагітним жінкам та тим, хто керує транспортним засобом.
ЗАБОРОНЕНЕ ЧИТАННЯ ЛЮДЯМ БЕЗ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ.