Любов я пізнала на пляжі Фрежюса.
Та любов тривала тільки місяць, і той місяць наповнив усеньке моє життя. Аби тільки ви знали, як наповнив.
Знаю, що для вас важить лише родина. І для більшості людей воно так і є. Та хіба не можу я бути іншою? Якщо я вам кажу, що той місяць, який я збула з літуном, важить для мене більше, ніж усеньке життя, то чому ви мені не вірите?
Ми зі Скоттом не були чоловіком і дружиною. Може, братом і сестрою, як ото кажуть Бішоп і Вілсон. Та не коханцями. Не подружжям, як по правді.
Упродовж того місяця на пляжі Фрежюса я нарешті збагнула, що воно таке, той шлюб.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Казала я, що мій чоловік був гейком? Ні? Я завжди це знала, воно вабило мене до нього, і заразом я вагалася, чи виходити за нього заміж. Та він про це, звісно ж, нічого не знав.
Ми від початку були гомосексуальною парою, блискучою, міцною і скандальною. Скотт знизував плечима, коли я заводила річ про це. Проте я була певна, що не помиляюся.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Повертаюся до того, що я сказала: усе ж таки на початку нашого шлюбу, коли ми ще жили в Америці, я виконувала подружній обов'язок, клопоталася господарством — під час наших постійних переїздів Скотт змушував мене шукати бутлегерів, щоб завжди мати під рукою пляшчину добрячого віскі. І, коли я знаходила питво, він не крутив носом, що воно кепське. Я робила це від щирого серця.
Чи робила б я це, якби справді кохала його?
Чи просив би він мене це робити, якби справді мене кохав?
Я сказала, що хочу повернутися додому і взятися до танців. Професор Клод відказав: «Повертайтеся, дитинко, я вас не тримаю, і постарайтеся відпочити». За тиждень по тому в мене сталася нервова криза, коли я застала в кімнаті Льюїса зі Скоттом, — але де? В апартаментах по вулиці Перголезе? На вулиці Тільзіт? У готелі «Король Георг»? — і мені знову кололи морфій. Три впорскування, аж доки я заспокоїлася. Професор Клод вважав, що я покинула Мальмезон усупереч його рекомендаціям. Що я втекла. І, звісно ж, Скотт йому повірив.
Той нескінченний шлях до Швейцарії. Мертве мовчання в авто. Мій шваґер Ньюмен тут, він приїхав із Брюсселя, щоб переконати мене знову повернутися до того притулку для божевільних. Часом мені здається, ніби тут-таки, на задньому сидінні авто, сидить і моя сестра Розалінда. Он у темряві сяє її усмішка. Її єдине око приязно підморгує, намагаючись заспокоїти мене. Я порвала світлину Любові, яку носила із собою чотири роки. Викинула свою балетну спідничку й валізу, де повнісінько балетних черевичків. Ох і накоїла я їй лиха, з'явившись якось напідпитку до студії, де почала всіх обзивати. Любов благала мене: «Тебе запрошують прима-балериною у „Фолі-Бержер“[21]. Ти не можеш відмовитися, не можеш покинути це все зараз». «Фолі-Бержер»! У моєму божевіллі ні буколічного нема нічого, ні чарівного. Знаю, що я змарнувала свої сили, виклалася до останку, не сягнувши досконалості, і що це тіло ось-ось відмовить мені. Я геть знесилена. Але танці — це все, що в мене є на цьому світі.
На берегах Пранжена
…Якби ж то могла я озватися бодай словом до мого чоловіка, який покинув мене тут, поміж нетямущими людьми! Мені кажуть, що дитина моя негр… Ото вже недоладний жарт!
Люба пані Фіцджеральд, ви добре відбули лікування електрошоком. Ви спокійна, стан ваш стабілізувався. Тепер візьмемося до словесних сеансів. Потроху скорочуватимемо вживання ліків. Я попрошу вас відповісти на запитання, що, звісно ж, видадуться вам кумедними. Проте я прошу вас відповісти на них якомога серйозніше.
— Я, Зельда Сейр, народилася 27 липня 1900 року… ох, я вже не певна того, в якому місті народилася і в якому штаті. Це важливо?
— Не турбуйтеся, продовжуйте.
— Я дружина Френсіса Скотта Кея Фітцджеральда, батька моїх дітей.
— Ваших дітей?
— Скотт хотів сина, і, слово честі, я була не проти. Ото я й народила йому його, дуже гарний був хлопчик. Він зветься… такий гарний хлопчина… невже я й імена забула разом із назвами місцевостей? Монтгомері, еге ж, я назвала його Монтгомері. Монтгомері Едвард Кей Фітцджеральд. Ми з батьком прозивали його просто Монті. У щипцях лікаря Лозанна він був маленький, мов мишенятко. Рожеве, мляве мишеня.
21
«Фолі-Бержер» — славетне вар'єте і кабаре в Парижі на вулиці Ріше. У 20-ті роки користувалося величезною популярністю.