Утім, я пішов на ці анахронізми свідомо, бо текст має апелювати до сучасного українського читача, що знає Україну в сучасних кордонах і сучасній атрибутиці. Плекаю обережну надію, що істориків не вхопив грець від цепелінів, електрики та інших винаходів, топонімів і термінів, невластивих середині XIX століття; щиро перепрошую і сподіваюся, що нахабне поводження з історичним тлом не завадило вам отримати читацьке задоволення.
Дуже радітиму, якщо після прочитання цих книжок комусь закортить дізнатися справжню історію української держави, яка брутальніша за будь-яке темне фентезі.
Пролог «Аркану вовків» відбувається на Івана Купала 1844 року, а епілог «Пісні дібров» — на Івана Купала 1856 року. Це не збіг, а прояв моєї слабкості до символічного зациклення: однакова фраза на завершення кожної книги, однакова дата народження і смерті (переродження?) Северина та інші милі моєму серцю дрібнички, залишені на поталу уважним читачам. Люблю великодки! Люблю, коли їх помічають і правильно тлумачать.
Від першозадуму до заключної книги минуло п'ять років. Я встиг стати батьком (іронічно, що Северин мене в цьому випередив), і ось: сумарна статистика текстового редактора демонструє за триста з половиною тисяч слів. Нічогенька трилогія! Для Брендона Сандерсона це річна норма, для мене — справжнє досягнення.
Пригадуєте тезу про читача і сприйняття? Ось якими ці книги задумувалися.
«Аркан вовків»: історія дорослішання, відповідальності, гідності нести вибір, якого не змінити.
«Тенета війни»: історія ветеранів, інтриг, боротьби з власними демонами, що набувають різних форм.
«Пісня дібров»: історія жертовності, героїзму, прийняття зміни епох, яку не відвернути.
І, авжеж, усі вони — історії дітей і батьків.
Деяким читачам таке не подобається (що нормально, адже художній твір не може подобатися всім): пригоди й оптимізм «Аркану», біль і задуха «Тенет», елегія і фатальність «Пісні»... Чому вони так різняться? Відповідь проста — ці зміни мали показати вовчу стежку від ініціації до фіналу; історія дорослішала разом із героями. Наскільки вдалим був такий прийом? Вирішувати знову-таки вам.
***
Тут завершується текст, що я написав уночі, коли двадцять третє лютого перетікало у двадцять четверте. Планував дописати вдень... Але за кілька годин росія почала велике вторгнення. Тоді, у перші тижні, художня література здавалася позбавленою сенсу, рукопис — поганим пророцтвом, а видання нових книжок — неможливим.
Та Україна встояла. «Аркан вовків» здобув нагороду CHRYSALIS AWARD за найкращий дебют від European Science Fiction Society. «Тенета війни» отримали другий наклад. І на той час, коли ви дістанетеся до цих рядків, «Пісня дібров» теж побачить світ.
Цього б не сталося без Збройних Сил, Територіальної Оборони, Служби Безпеки, Нацгвардїї, Поліції, Прикордонної служби, добровольців і всіх інших Людей, що тримають над нами небо. Складно дібрати слова вдячності за їхній подвиг, що межує з істинним дивом, але робити це необхідно — і робити щодня.
Захисники і захисниці, незнані та відомі, ті, що загинули в різних місцях у різні часи — по-звірячому закатовані, показово страчені, вбиті у сотнях великих і малих боїв, — і ті, які просто зараз ризикують життями, аби нас, українців, не сміли нищити за право бути собою; герої і героїні, чиїй титанічний жертовності ми завдячуємо розкошами щоранку прокидатися у власній країні під рідним прапором — низький уклін вам!
Іще кілька слів подяки.
Лада — моя чудова дружина. Написання книжок забирає збіса багато часу. Особливо написання книжок на кілька сотень сторінок. Особливо написання у вільну від основної роботи годину. Заради цього доводиться жертвувати вільними вечорами і вихідними днями, які можна провести за приємними справами. Але письменники часто поводяться ніби голуми, які за першої-ліпшої нагоди тікають до затишних печерок скніти над своїм золотцем. Повірте, дуже важко жити під одним дахом з очманілим створінням... Людина, яка здатна це терпіти, направду безцінна! Обіймаю тебе.
Любов Кривуца — літагентка. Ти плекала рукописи і зробила безліч справ, аби дебютний роман не пройшов повз читацьку увагу непоміченим. Щиро дякую за все-все-все!
«Дім Химер» — видавництво, яке повірило в безіменного новачка і наважилося інвестувати в довготривалий проект. І поки співзасновиця Вікторія Гранецька готує цю книгу до друку, співзасновник Влад Сорд воює у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».