— Генеральний хірург Сполучених Штатів зрадів би, дізнавшись те, що відомо кожному в Ґілеаді, — сухо відповів Едді. — А як тоді щодо бухла? Припустімо, якогось п’яного вечора він перекинеться на своєму джипі або на трасі його занесе на зустрічну й комусь прямо в лоб?
Роланд розважував недовго, а потім похитав головою.
— Я шпортався в його розумі — по суті, у самому ка — стільки, скільки мені було потрібно. Стільки, на скільки я наважився. Ми тепер змушені будемо наглядати роками в будь-якому… Чому це ти крутиш головою, заперечуєш мені? Це ж з нього сукається наша історія!
— Може, й так, але ми не спроможні наглядати за ним двадцять два роки, хіба що знехтуємо Сюзанною, а я ніколи на це не погоджусь. Тільки-но ми перестрибнемо вперед у 1999 рік, вороття не буде. У цей світ нам вороття не буде.
Роланд якийсь час мовчав, лише дивився на чоловіка, що стояв, спершись задом на кухонний стіл, і спав із розплющеними очима, чуб упав йому на лоба. Через сім-вісім хвилин Кінг прокинеться без жодної згадки про Роланда й Едді… Безумовно, якщо вони вже на той момент зникнуть звідси. Едді не вірив усерйоз, ніби стрілець покине Сюзі напризволяще, але ж він дозволив Джейкові впасти, хіба ні? Дозволив хлопцю колись, давно, впасти в безодню.
— Отже, доведеться йому давати собі раду самотужки, — промовив Роланд, і Едді полегшено зітхнув. — Сей Кінг.
— Що, Роланде?
— Пам’ятай: щойно почуєш пісню Черепахи, ти мусиш відкласти всі свої справи й оповідати цю історію.
— Я так і робитиму. Принаймні намагатимуся.
— Добре.
А тоді письменник промовив:
— Куля мусить бути прибрана з дошки й розбита.
Роланд спохмурнів.
— Котра куля? Чорна Тринадцятка?
— Якщо воно прокинеться, воно може стати найнебезпечнішим у всесвіті. І саме зараз воно прокидається. Десь в іншому місці. Десь в іншому «де» й «коли».
— Дякую тобі за твоє пророцтво, сей Кінг.
— Дад-а-шим, да-я лежу, кулю геть в подвійну Вежу.
На це Роланд відреагував, безтямно похитавши головою.
Едді приклав кулак собі до лоба і злегка вклонився.
— Хайл, словострільцю.
Кінг вимушено посміхнувся, як чомусь недолугому, але не промовив нічого.
— Довгих днів і приємних ночей, — сказав йому Роланд. — Тобі більше не треба думати про тих курчат.
На бородатому обличчі Кінга відбився вираз якоїсь аж щемливої надії.
— Ти правду кажеш?
— Правду кажу. І хай би нам зустрітися знову на шляху раніше, ніж всі ми зустрінемося колись на його кінцевій галявині.
Стрілець розвернувся на підборах і пішов із будинку письменника.
Едді кинув останній погляд на високого, трохи сутулуватого чоловіка, що стояв перед ним, притулившись своїм худим задом до кухонного столу. Едді подумав: «Коли я побачу тебе, Стіве, наступного разу, якщо такий раз настане, борода в тебе буде мало не вся сива й обличчя в зморшках, а я все ще залишатимуся юним. Як у тебе справи з тиском, сей? Нормально, щоб прожити ще двадцять два роки? Сподіваюся, що так. А як там твоя стукалка в грудях? А раку у твоїй родині нема, а якщо є, то чи глибоко він занурений?»
Звісно, не на часі було жодне з цих запитань. Та й будь-які інші теж були не на часі. Дуже скоро письменник почне пробуджуватись і продовжить власне життя. Едді, зачинивши за собою двері, пішов услід за своїм діном у світле надвечір’я. У ньому народилася думка: якщо ка послало його замість міста Нью-Йорка сюди, воно врешті-решт добре знало, що робить.
ДВАНАДЦЯТЬ
Опинившись біля водійських дверцят машини Джона Каллема, Едді подивився поверх її даху на стрільця.
— Ти помітив ту тінь навкруг нього? Оте чорне марево?
— Так, тодана. Дякувати твоєму батькові, вона ще слабенька.
— Що таке тодана? Звучить, як тодеш.
Роланд кивнув.
— Це інша форма того самого слова. Означає «торба смерті». Кінга помічено.
— Господи!.. — вигукнув Едді.
— Вона ще слабенька, я ж тобі кажу.
— Але ж вже є.
Роланд відчинив дверцята.
— Ми нічого з цим зробити не можемо. Ка саме відмічає час кожного чоловіка і жінки. Поїхали, Едді.
Але тепер, коли вони вже готові були їхати геть, Едді аж ніяк цього не хотілося.
Заважало якесь відчуття, ніби щось вони не завершили з сеєм Кінгом. І ще йому ненависна була сама думка про ту чорну ауру.
— А як щодо Черепахової алеї і нахожих? Я маю на увазі, якщо попитати його…