Їй вірилося, що тут вона вгадала правильно. Едді хотів, щоб Сюзанна пригальмувала Мію. Може, щоб діждатися Джейка і Каллагена, котрі скоро дістануться сюди? Щодо цих слів вона не була певна, до того ж вони їй аж ніяк не подобались. Звісно, Джейк — стрілець, нехай так, але ж він ще зовсім юний хлопець. А Сюзанна побоювалася, що в Діксі-Піґ повно вельми небезпечних людей.
Тим часом на екрані Мія-візора знову відчинилися двері ліфта. Злодійка курва-мамуня дісталась холу. Наразі Сюзанна викинула собі з голови Едді, Джейка і отця Каллагена. Вона згадала, як Мія відмовлялася вести перед, навіть коли їхні спільні ноги Сюзанни-Мії були на межі того, щоб ось-ось зникнути з-під спільного тіла Сюзанни-Мії. Бо, якщо вільно перефразувати якийсь старовинний вірш, вона була самотня й злякана у світі, якого не створила.[77]
Бо ж вона сором’язлива.
Ой леле, а в холі «Плаза-Парку» відбулися зміни, поки злодійка курва-мамуня чекала нагорі телефонного дзвінка. І значні зміни.
Сюзанна в Доґані сперлася ліктями на головну панель і нахилилася вперед, поклавши підборіддя на долоні зведених докупи рук.
Видовище обіцяло бути цікавим.
СІМ
Мія зробила крок з ліфта й одразу ж хотіла заскочити назад до кабіни. Натомість наштовхнулася спиною на двері, та так сильно, що аж зуби в неї клацнули з неголосним кістяним стуком. Збита з пантелику, вона озирнулася, не тямлячи, куди могла подітися кімнатка, в якій вона щойно сюди спустилася.
— Сюзанно! Що з нею трапилось?
Нема відповіді від темношкірої жінки, в чиїй личині вона зараз перебувала, але Мія второпала, що насправді вона їй і не потрібна. Вона вже помітила щілину, з якої виповзали й куди заповзали двері. Якщо натиснути кнопку, вони, мабуть, знову відкриються, але їй довелося побороти своє зненацька сильне бажання повернутися до кімнати № 1919. Усі її справи там завершено. Її нагальна справа десь за дверима готельного холу.
Вона подивилися в напрямку тих дверей, закусивши губу в сум’ятті, яке в будь-який момент від чийогось грубого слова чи грізного погляду могло перерости в паніку.
Нагорі вона перебувала трохи довше, ніж годину, і за цей час післяполуденна сонна атмосфера у холі встигла розвіятись. Півдюжини таксі одночасно під’їхали до готелю з «Ла Гвардії» й «Кеннеді», а також автобус із японцями з аеропорту «Ньюарк».[78] Рейсом із Саппоро прибули п’ятдесят пар туристів, для яких було зарезервовано апартаменти у готелі «Плаза-Парк». І тепер у холі стрімко більшало балакучого люду. Більшість із них мали темні, розкосі очі й блискуче темне волосся, з їхніх ший звисали на ремінцях якісь довгасті штучки. Раз у раз хтось із них піднімав таку штучку і на когось цілився. Одразу ж відбувався сліпучий спалах, сміх і вигуки: «Домо! Домо!»[79] Перед стійкою вишикувалося три черги. До красивої жінки, котра вписувала Мію в спокійніший час, тепер приєдналися ще два клерки, і всі троє працювали, мов навіжені. Від високої стелі холу відбивалися сміх і суміш балачок якоюсь дивною мовою, що нагадувала Мії пташине цвірінькання. Смуги дзеркал ще додавали збентеження, заповнюючи хол удвічі більшою кількістю народу, ніж його там було насправді.
Мія розгублено зіщулилася, не знаючи, що їй робити.
— По черзі! — вигукнув клерк-реєстратор і дзеленькнув дзвоником. Цей звук, ніби срібною стрілою, прохромив її збентежений мозок. — Дотримуйтесь черги; будь ласка!
Усміхнений чоловік — зализане, немов приклеєне до черепа чорне волосся, жовта шкіра, розкосі очі за круглими окулярами — з отим довгастим палахкотливим предметом у руках підскочив до Мії. Мія напружилась, готова його вбити, якщо він атакуватиме.
— Ви мозете зняти мене з моя зінка?
Чоловік простягнув їй своє палахкотливе знаряддя, пропонуючи взяти його до рук.
Мія сахнулася, гадаючи, чи не на радіації воно працює, чи не зашкодить воно її малюкові.
— Сюзанно! Що маю робити?
Нема відповіді. Звісно, що нема, як вона могла очікувати на допомогу Сюзанни після того, що недавно відбулося, але ж…
Усміхнений чоловік ніяк не вгавав, не переставав наставляти на неї ту свою штуку. Вигляд він мав трішечки зачудований, але все ще безстрашний.
— Зробіте нам насе фото, будь раска? — Він тицьнув довгастий предмет їй у руку. Відступив назад і обняв леді, яка виглядом абсолютно не відрізнялась від нього, окрім її зачіски — чорне волосся звисало чубком їй на лоба, і Мія ще подумала, що це за хвойдівська стрижка. А круглі окуляри в неї були точнісінько такі самі.
77
Алюзія на фразу «Як лячно зріти цю дорогу крізь чортівню людей і Бога, я той чужинець, що приплив у світ, якого не створив» з вірша «Людські закони, закони Бога», вміщеного у збірці «Останні поезії» (1922) англійського поета Альфреда Едварда Хаусмена (1859–1936).
78
Міжнародні аеропорти, «Ла Гвардія» та «Кеннеді» — у районі Квінз у Нью-Йорку; «Ньюарк» — між містами Ньюарк та Елізабет у штаті Нью-Джерсі, за 24 км від Мангеттену.
79
Багатозначне японське слово, промовлене у відповідних ситуаціях відповідним тоном може виражати безліч сенсів: захват, привітання, подяку, співчуття тощо.