— Це коли-небудь закінчиться чи ні? — він кинув ганчірку на підлогу і попрямував назад до кабінету.
Як тільки його нога переступила поріг, він одразу побачив розлите всюди молоко та купу осколків на підлозі — все, що залишилося від склянки. На столі також красувалася величезна калюжа, з якої хлебтав Фелікс, а поруч стояв увесь заляпаний молоком ноутбук.
— От падлюка! Ти що накоїв? — Віктор зробив крок у напрямку до кота, але той кинувся вбік і вилетів з кабінету.
Віктор не став наздоганяти рудого нахабу, хоча той і заслуговував на прочуханку, а замість цього схопив зі столу паперові серветки та почав з обережністю витирати ними клавіатуру. Деякий час все йшло добре, коли несподівано екран ноутбука згас.
— Ні, ні! Тільки не це! — від хвилювання у Віктора на чолі з'явилися крапельки поту.
Він спробував перезапустити систему і навіть трохи потряс ноутбук, але це не дало жодного результату — комп'ютер ні на що не реагував. Тоді Віктор закрив кришку, від'єднав дроти та помчав до сервісного центру з ремонту комп'ютерної техніки.
Глава 4
Вже не вперше діловий центр міста справляв на Віктора неприємне враження: його дратував натовп людей та нескінченні пробки на дорогах. Тут тхнуло паливом, а ще пересмаженим беконом — місцеві ресторанчики з ранку до ночі обслуговували працівників офісів і відвідувачів торговельних центрів. З іншого боку, це місце буквально потопало у розкоші; на очі весь час потрапляли престижні бутики, антикварні магазини та адвокатські контори, частина яких за своєї помпезністю не поступалася королівським апартаментам. Щоправда, Віктор від них теж не був у захваті. Зазвичай, він тримався якомога далі від усього цього, хіба що ситуація вимагала відвідування подібних місць.
Віктор звернув на платну стоянку і вийшов з машини. У порівнянні з вчорашнім днем на вулиці стояла чудова сонячна погода, в атмосфері виразно відчувалася осіння прохолода. Легкий вітерець то там, то тут тягнув як на мотузочці поодиноке жовте листя, розкидане асфальтом, а свіже повітря ніжно торкалося обличчя та рук. Віктор був одягнений у темне пальто поверх сірого костюма з трохи неохайно зав'язаною краваткою, в руках він тримав багатостраждальний ноутбук. Той дістався йому у спадок від Ельзи, і Віктор довго ходив навколо нього колами, не наважуючись відмовитися від друкарської машинки. Але, як часто трапляється в житті, несподівано допоміг випадок. Якось під час роботи в машинці заїло каретку, і аркуш з наполовину готовим текстом щільно застряг всередині. Віктор спробував витягнути його звідти та водночас усунути несправність, проте з цього нічого не вийшло. Вірніше, сторінку він дістав, причому навіть не пошкодивши, а ось з машинкою виникли проблеми. У підсумку, довелося віднести її на горище та дістати з шухляди ноутбук, який виявився дуже до речі. Марк Гудвин з цього приводу висловився приблизно так: «Нарешті ти позбавився старого мотлоху і більше не нагадуєш неандертальця, що притискає до грудей улюблену кістку!»
Сервісний центр з ремонту комп'ютерної техніки був розташований на двадцять четвертому поверсі, і щоб дістатися до нього, Віктору знадобилося майже п'ятнадцять хвилин. Сам офіс виглядав просторим, але в приміщенні стояли лише декілька письмових столів, за кожним з яких сидів менеджер з купою паперу. Вочевидь це місце призначалося для приймання замовлень, а діагностика та ремонт техніки проводилися десь інде.
Не встиг Віктор увійти, як перед ним виріс юнак невисокого зросту з модною борідкою. На лацкані його фірмової куртки красувалася табличка з написом «Сервіс-менеджер».
— Доброго ранку! Сідайте, будь ласка! — привітно усміхнувся він, вказуючи рукою на стілець. — Я вас слухаю.
Віктор сів на запропоноване місце і поклав на стіл ноутбук.
— Мені потрібно терміново полагодити комп'ютер.
— А що з ним сталося?
— На нього випадково вилили молоко і він перестав працювати.
— Молоко? — здивовано посміхнувся хлопець. — Зазвичай клавіатуру комп'ютера заливають чаєм або кавою. У крайньому разі, пивом. А от щоб молоком, з таким я ще не стикався.
— Ви мені допоможете чи ні? — перервав його Віктор, бажаючи повернути розмову в потрібне річище. — Мені необхідно якнайшвидше отримати доступ до своїх файлів.
— Запевняю вас, ми зробимо все від нас залежне. Але я повинен попередити: якщо жорсткий диск пошкоджено, добути з нього дані буде непросто, — юнак дістав з теки порожній бланк. — Ось, заповніть цю форму.