— Ну що ти про це думаєш? — першим заговорив Віктор. — З’їхав я з глузду чи ні?
— Дійсно, дивна історія, — Ельза неспішно піднялася зі свого місця та наблизилася до вікна, за яким все ще лив дощ. — Нагадує сюжет одного з твоїх романів. Навіть у голові не вкладається, що таке може статися насправді.
Віктор з сумом посміхнувся. Зрозуміло, вона йому не повірила! А чого він чекав? Будь-хто на її місці б вчинив так само, і в цьому не було нічого дивного. Більшість людей швидше повірить бульварним газеткам, ніж близькій людині, яка стала свідком чогось дивного. Хоча... Віктор і сам починав потроху сумніватися в тому, що відбулося за останню добу, настільки ці події здавалися неправдоподібними.
— Ти вважаєш, що я все вигадав?
— Звісно, ні. Просто у тебе був сильний стрес, тому твоя уява могла домальовувати деякі деталі.
— Мені це не спадало на думку.
— Принаймні таке пояснення не суперечило б здоровому глузду.
Віктор на хвилину заглибився у роздуми.
— А якщо припустити дещо інше? Наприклад, що хтось навмисно втручається в моє життя.
— Для чого?
— Точно не знаю, — здвигнув він плечима. — Можливо, через мою нову книгу. Здається, тут проглядається деякий зв'язок.
— Не розумію, який тут може бути зв'язок?
— А от дивись: спочатку з машини зникає тека з рукописом, на наступний день губиться електронний лист, а в принтері закінчується чорнило, після цього Фелікс перекидає на ноутбук склянку з молоком і знищує таким чином усі файли на диску. Потім я, замість того, щоб їхати до видавництва, бігаю по торговельному центру за примарою, звідки мене тягнуть до поліційного відділку й тримаю до самого вечора. Ну і на останок, мій «Рендж Ровер» злітає з дороги та розбивається, а флешка з єдиною копією роману згорає у вогні. — Дійсно, звучить кепсько. Щоправда, більше нагадує диявольську невдачу, ніж чийсь злий намір.
— Може, так і є, — Віктор відкинув ковдру, продемонструвавши довгу бавовняну сорочку, в яку його одягнули, — але погодься, занадто багато збігів. Наче хтось навмисно намагається звести мене з розуму.
Він прийняв вертикальне положення та опустив босі ноги на підлогу.
— Що ти робиш? — здивовано витріщилась на нього Ельза. — Хіба тобі можна вставати?
— Годі тобі, я себе добре почуваю. Ти ж відвезеш мене додому?
— Але ти ще занадто слабкий! До того ж, тебе ніхто не відпустить посеред ночі.
— А я і не збираюся нікого питати, — Віктор покопирсався у сумці, дістав джинси та почав їх натягувати однією рукою.
— Слухай, не дурій, — Ельза підійшла до чоловіка з твердим наміром завадити йому. — Чом би тобі не повернутися до ліжка? А завтра якомога раніше ми поїдемо.
У відповідь Віктор невдоволено скривився.
— Ти не розумієш, мене нудить від цього місця.
— Я знаю, — Ельзі вдалося відібрати у нього джинси, після чого вона поклала його назад до ліжка, а сама сіла поруч, — але потрібно набратися терпіння. Якщо хочеш, я побуду з тобою до ранку.
— А як же Каміла?
— Не хвилюйся, я відвела її до сусідки.
— Ну коли так, тоді прошу, — Віктор поплескав по ковдрі поряд з собою. — Тут місця на двох вистачить.
— Навіть не мрій, — пирхнула у відповідь Ельза, в той самий час добре розуміючи, що ця пропозиція не більше, ніж хлоп'яцтво. — І взагалі, про що ти думаєш? Краще спробуй заснути. Найближчим часом тобі можуть знадобитися сили.
— Навіщо це?
— Хіба ти не хочеш знайти свій рукопис?
— Звісно, хочу! Але де його шукати? Чи ти пропонуєш мені знову гасати містом у пошуках божевільного антиквара?
— Зовсім ні! Я лише пропоную не впадати у відчай завчасно. Повір, дуже часто знайти вихід зі складної ситуації набагато легше, ніж здається на перший погляд.
Віктор не став сперечатися, а відкинувся на подушку та закрив очі. Безумовно, слова Ельзи мали сенс, але цієї миті йому не хотілося думати про справи. Лише хвилину тому він позбувся важкої ноші, що звалилася на його плечі, тому єдине, чого він бажав, насолодитися сповна своєю маленькою перемогою. І нехай Ельза не до кінця повірила в його розповідь, зате між ними більше не було таємниць. Усе повернулося до тієї самої точки, коли твій внутрішній стан відповідає звичному ритму, а найпрекраснішою жінкою на землі ти, як і раніше, вважаєш власну дружину і цим пишаєшся.
— Взагалі-то, я радий, що ти зараз тут! — Віктор ніжно торкнувся руки Ельзи. — Хоча твій приїзд став для мене сюрпризом, дивлячись на нашу недавню сварку. Сподіваюся, я поводився не надто грубо?