У центрі кімнати стояв довгий стіл, завалений паперами, вільну стіну прикрашали портрети сучасних авторів. Себе серед них Віктор не знайшов. Він поклав теки на стіл і почав розтирати плече, що не залишилося непоміченим його супутницею.
— Чому ви не сказали, що у вас хвора рука? — з докором подивилася на нього Клара. — Я б вас не навантажувала.
— Нічого страшного, мине. Це все через вчорашню аварію. Моя автівка на швидкості злетіла з траси та перекинулася.
— Який жах! Сподіваюся, ви не надто постраждали?
— Ні, я був пристебнутий ременем безпеки.
— А з вами у машині ще хтось перебував?
— На щастя, ні, — відповів Віктор, згадавши про дівчинку на дорозі, але вирішив не згадувати про неї. — Та й зі мною теж все гаразд. Тільки трохи пошкодив руку.
— Тоді бажаю вам швидкого одужання.
— Дякую, але вам не варто перейматися. До речі, я хотів вас запитати. Ви знаєте, де ваш шеф? У приймальні мені сказали, що сьогодні його не буде. Це правда?
— Так, йому довелося терміново летіти у відрядження до Лондона. Один з редакторів захворів і керівництво вирішило відправити його.
— Це погано. Він мені вкрай потрібен.
— Можна спробувати перехопити його в аеропорту, — Клара подивилася на годинник. — Посадка на літак почнеться тільки за сорок хвилин.
— Але я без машини — після вчорашньої аварії від неї мало що залишилося. А для того, щоб викликати таксі, знадобиться час.
— Візьміть мою. Вона внизу, на стоянці. Потім повернете її назад.
— Ні-ні, я не можу, — Віктор заперечливо помотав головою. — Це якось незручно.
— Що значить, незручно? Все зручно. Люди мають допомагати один одному. Хіба не так? Зачекайте, я принесу ключі, — Клара вийшла з кімнати, і Віктор залишився наодинці дещо розгублений. За хвилину вона повернулася. — Ось тримайте. Моя машина темно-синій седан. Ключі потім залишите в бардачку. Їх ніхто не візьме — у нас надійна охорона. Я зараз подзвоню їм щодо вас.
— Я вам дуже вдячний. Ви навіть не уявляєте, як це важливо для мене, — Віктор відчув, що починає червоніти. — Я поверну машину сьогодні ж ввечері, обіцяю.
— Домовилися. Їдьте, а то запізнитеся.
— Ще раз дякую.
Вже залишивши приміщення видавництва та прямуючи до стоянки, Віктор дійшов висновку, що сьогоднішній день не такий вже і поганий. Чого варта одна лише флешка! Якби він ще й закінчився так само вдало.
Синій седан не довелося довго шукати — автомобіль був припаркований майже біля самого виїзду. На дорогу до аеропорту знадобилося понад сорок хвилин. Навіть затори в місті не завадили прибути вчасно, якраз в ту саму мить, коли Марк підходив до стійки реєстрації. Віктор зухвало висмикнув його з черги та протягнув флеш-карту, яку заздалегідь від'єднав від ланцюжка з ключем.
— Ось, візьми!
— Що це? — Марк покрутив флешку в руці.
Виглядав він, як завжди, неохайно: дуже дорогий італійський костюм висів на ньому мішком, давно не стрижене волосся стирчало на всі боки.
— Що ти мені даєш? — він з подивом перевів погляд з флешки на Віктора. — І взагалі, як ти тут опинився?
— Клара сказала, де тебе шукати.
— Навіщо?
— Щоб вручити тобі свій роман.
— І що мені з ним робити?
— Прочитаєш в дорозі.
— Ну гаразд, — неохоче погодився Марк, засовуючи флеш-карту в кишеню. — Тільки я не розумію, до чого це все. То ти ігноруєш засідання колегії у видавництві, то прибігаєш мов обпечений до аеропорту і пхаєш мені в руки флешку. Може, нарешті поясниш, у чому справа?
— Я все поясню, коли ти повернешся.
— А чому не зараз?
— Тому що зараз на це немає часу. Ти запізнишся на літак.
— Ну як хочеш, — Марк здвигнув плечима. — Тоді я пішов.
Він розвернувся й потюпав назад до стійки реєстрації, а Віктор, так нічого і не відповівши, попрямував до виходу з аеровокзалу.
Його не залишало відчуття, що колись ідеальний механізм їх приятельських стосунків дав збій. Хоча, відверто кажучи, це не стало таким вже й сюрпризом. Він давно помітив, що приятель змінився, і не на краще. Марка Гудмана все більше цікавили власні проблеми, наприклад, просування по службі, в той час, як проблеми Віктора його не хвилювали зовсім. Вони рідко зустрічалися, рідко розмовляли, а якщо розмовляли, то винятково на ділові теми. Складалося враження, що їх багаторічна дружба просто зійшла нанівець.