— А тепер, шибеники, — жваво проказав він, — шестеро з вас зараз “прогуляються по дошці”, а двох я можу залишити — мені потрібні юнги. Хто хоче бути юнгою?
“Не нервуйте його зайвий раз”, — говорила їм Венді у каюті, тому Дуда чемно зробив крок уперед. Дуді зовсім не подобалась ідея служити під керівництвом такого чоловіка, але інтуїція підказувала, що розумно було б покласти відповідальність на когось, кого немає поряд. І хоч він був не дуже розумний, але добре знав, що тільки мама завжди готова взяти усе на себе. Всі діти знають це про своїх мамів і зневажають їх за це, але постійно цим користуються.
Отож Дуда розважливо пояснив:
— Бачте, я думаю, що моя мама не хотіла б, щоб я став піратом. А твоя мама, Ледь-Ледю, хотіла б, щоб ти був піратом?
Він підморгнув до Ледь-Ледя, і той сказав:
— Думаю, що ні… — (Буцімто якби вона цього хотіла, то все обернулось би інакше). — Гей, Близнюки, а ваша мама хотіла б, щоб ви були піратами?
— Ні, не хотіла б, — відповів перший Близнюк, так само, як інші. — А твоя, Чубчику?
— Припиніть оці теревені, — закричав Гак.
Чубчик без слова відступив назад.
— Ти, хлопче, — звернувся капітан до Джона, — ти схожий на такого, хто має трохи мужності. Хіба ти ніколи не хотів бути піратом, друже?
Так, у Джона деколи з’являлося таке бажання, коли доводилось розв’язувати задачі з математики, і він пишався, що Гак вибрав його.
— Якось я подумав, що добре було б, якби мене називали Джек Червона Рука, — сказав він невпевнено.
— Що ж, непогане ім’я. Ми будемо тебе так називати, хлопче, якщо ти приєднаєшся до нас.
— Що скажеш, Майкле? — запитав Джон.
— А як ви будете називати мене, якщо я приєднаюся до вас? — запитав Майкл.
— Джо Чорна Борода.
Майкл, звичайно, був вражений:
— Що скажеш, Джоне?
Він хотів, щоб вирішував Джон, а Джон хотів, щоб вирішував Майкл.
— І тоді нас буде поважати король? — запитав Джон.
Гак процідив крізь зуби:
— Вам треба буде скласти присягу “Геть короля!”.
Можливо, досі Джон поводився не зовсім зразково, зате тепер він просто сяяв.
— Тоді я відмовляюсь, — закричав він, вдаривши по бочці перед носом у Гака.
— Я теж відмовляюсь, — закричав Майкл.
— Владу Британії! — пропищав Кудрик.
Оскаженілі пірати вдарили їх в лице, і Гак заревів:
— Ви підписали собі смертний вирок. Приведіть їхню матусю. Приготуйте дошку.
Всі вони були просто хлопчиська і поблідли, коли побачили, як Джукс і Кекко готували смертоносну дошку. Але коли привели Венді, усі старалися триматись мужньо.
Я не знаю слів, якими можна було б описати, як Венді зневажала тих піратів. Хлопчаків все-таки трохи підкупило запрошення до піратського ремесла, а Венді бачила тільки те, що цей корабель роками не митий. Тут не знайшлося жодного ілюмінатора, на брудному склі якого не можна було б вивести пальцем “Брудна свиня”, і вона вже кілька разів таке написала. Але коли діти обступили її, вона, звичайно, не думала вже ні про що, тільки про них.
— Ну що ж, моя красунечко, — сказав Гак солоденько, ніби в нього в роті був сироп, — зараз ти побачиш, як твої дітки “прогуляються по дошці”.
Під час усіх цих перипетій він, що вважав себе за справжнього джентльмена, забруднив свій гофрований комір і раптом зрозумів, що Венді це побачила. Поспішним рухом він спробував приховати бруд, але було вже пізно.
— Вони помруть? — запитала Венді, дивлячись таким невимовно зневажливим поглядом, що він мало не знепритомнів.
— Так, вони помруть, — гаркнув він. — Всім мовчати! Хай матуся скаже останнє слово своїм діткам.
У цю мить Венді була прекрасна:
— Ось моє останнє слово, дорогі мої хлопчики, — твердо сказала вона. — Мені здається, я маю промовити його від імені ваших справжніх матерів, і це буде побажання усіх матерів — ось воно: “Ми сподіваємося, що наші сини загинуть гідно, як личить справжнім англійським джентльменам”.
Навіть піратам стало страшно, а Дуда розпачливо закричав:
— Я виправдаю сподівання своєї мами. А ти, Чубчику?
— Я теж виправдаю сподівання своєї мами. А ви, Близнюки?
— І ми виправдаємо сподівання своєї мами. Джоне, а ти?..
Але до Гака знову повернувся голос.
— Ану зв’язати її! — закричав він.
Смі прив’язав Венді до щогли:
— Послухай-но, моя солоденька, — шепнув він, — я врятую тебе, якщо ти пообіцяєш бути моєю мамою.